Freddy Marx Street об'єднав у Рівному всі вулиці світу (Фото, Відео)

В неділю, 11 жовтня до Рівного завітав автор та виконавець проекту Freddy Marx Street. Музика Макса не залишає байдужим нікого, закликає до роздумів та дарує відчуття свободи. Аудиторія слухачів – звичайні люди різних країн світу, випадкові перехожі та відвідувачі затишних місцинок серед міської суєти. Максима надихає спостереження за їхніми мріями, переживаннями, простою радістю і турботами, і з цих історій народжуються його пісні. Улюблений співак – Freddy Mercury, і для повноти назви проекту не вистачало слова Street (вулиця). Кореспондентам нашого сайту вдалось поспілкуватись із Максом особисто, і ми дізнались ще трохи про його життя і творчість.

- Максиме, назва FreddyMarxStreet містить слово Street (вулиця). Свого часу було сказано, що саме його не вистачало, по відчуттях. Розкажи, що для тебе означає Вулиця?*

- Це щирість і свобода. Просто це поза межами замкнутого простору, приміщення, яке ми бачимо, є звісно й інші спокуси, проте коли є комп’ютер, диван, телевізор, ми часто зупиняємось, коли хочемо щось зробити. Ну, от «зроблю це завтра», зараз просто посиджу ще трохи. Перше, що мене приваблює у вулицях – це свобода, саме не вульгарність якась, а внутрішня. Свобода прийняття рішень – ти можеш прийняти рішення, куди піти сьогодні, а в квартирі є тільки одне рішення, куди піти – це двері на вихід.

Фотозвіт: http://www.0362.ua/photo/135

- Або просто перейти в іншу кімнату, а це теж обмеження. Макс, ти багато подорожуєш, в тому числі і за кордоном – маєш змогу порівняти багато речей. Розкажи про вулиці України, Росії, інших країн – що їх об'єднує?

- Це дуже правильна постановка питання, мені подобається, адже зараз люди намагаються знайти, чим відрізняється одне від іншого – та нічим не відрізняється! Кожна людина, що живе на цій планеті шукає щастя, кожен хоче бути щасливим і в якомусь місці – саме це нас і об’єднує. Це повинно нас об’єднувати, а ми тут, знаєте, всі сперечаємось… Щодо вулиць – що їх об’єднує? Це люди, вони такі ж самі, у них свої плани, мрії, сподівання, що мають здійснитись… Люди – це найбільш неймовірне, що взагалі є у світі.

- Я бачу, саме люди та їх історії є джерелом натхнення для тебе?

- Це тому, що історії, які  кожен хоче почути про себе. Навіть коли ми з кимось спілкуємось, це я знаю по собі навіть, так влаштована людина. Ми егоїсти по своїй сутності, все має обертатись навколо нас. І коли ти чуєш якісь історії про когось в інших країнах, ти думаєш: «Я теж хочу так жити», і це спілкування стимулює тебе до дій, показує що життя це рух!

- Ти деякий час жив у Нью-Йорку, скажи, чи залишило саме це місто якийсь відбиток на твоїй творчості?

- Звісно, що так. Так, я жив деякий час у Нью-Йорку, деякий час жив у Харкові, деякий час жив у Києві, деякий час – у Маямі… От зараз – у Львові живу. Нью-Йорк я взагалі дуже сильно люблю, оскільки він пов’язаний із певним етапом мого життя. Тому що я поїхав туди саме в той час, коли остаточно вирішив займатись музикою. Це така собі точка відліку, «Время Че» для мене.

- Максиме, якось ти сказав, що твої пісні в певному сенсі пророкують події із твого життя. А може все навпаки – і музика притягує ці події?

- Насправді, я не знаю, як це все відбувається. Можливо, якби я знав, то писав би дещо інші пісні. Можливо, це просто співпадіння, я спостерігав такі речі, що були певні пісні, що мали відображення в моєму житті. Для слухачів - це широка тема для здогадок і припущень.

Фотозвіт: http://www.0362.ua/photo/135

- Більшість твоїх пісень – такі ліричні, філософські, змушують замислитись. А буває так, що виникає бажання просто подуріти, повеселитись, написати щось таке бадьоре?

- По життю мені завжди хочеться веселитись, а пісні виходять ось такі, як є. Тема лірики, любові – близька кожному, і кожен її сприймає і розуміє, якось по-своєму. Я пишу пісні не навмисне, ніби ось, я тут щось зрозумів чи осягнув. Просто, коли спілкуєшся з людьми, слухаєш їхні історії, самі собою навіюються певні теми для пісень.

- Тобто пісні з’являються просто із спілкування із певними людьми?

- Так і є. Колись я намагався це робити ледь не примусово: от, сяду, і напишу пісню, але з цього мало що виходило. А коли я це відчуваю, хочеться переживати цю пісню. Навіть на виступах, на концертах не хочеться бути, як робот. Я знаю цю пісню напам’ять, я знаю, де можна погратись голосом, взяти акорд і так далі, не хочеться бути «на автоматі». Тому я розповідаю історії – щоб поринути в ті образи, переживання. Можливо, вони повторюються, я розповідаю інші – і згадую ту атмосферу, ті емоції, хочеться чесно виконувати пісні.

 Фотозвіт: http://www.0362.ua/photo/135

За паспортом Максима, історія Freddy Marx Street почалась в Монголії. Як стверджує він сам, усвідомлення себе сталось у Сирії, коли його у віці трьох років вдарило струмом. Гітара і музика відкрились у його житті після зламаної ноги. І вже через короткий час брокери з Уол-Стріт пританцьовують під його акорди. Щирість і свобода вулиць світу у творчості Freddy Marx Street залишили слід у серцях рівнян, подарували відчуття справжності.

Організатор концерту - Вікторія Дикобраз, - менеджер культурних подій; керівник організації "Література.RV". 

*Максим розмовляв російською мовою