Рівняни відвідали новий проект Філармонії - «Музика в Острозькому замку»

5 жовтня стартував новий проект Рівненської обласної філармонії під назвою «Музика в Острозькому замку». В  рамках цього проекту для рівнян було проведено дві екскурсії музеями Острога та організовано концерт.

Попередньо учасників поділили на дві групи, оскільки охочих відвідати пам’ятки Острога було чимало. У той час, коли перша група відвідувала Острозький музей книги і друкарства, друга група побувала в Острозькому краєзнавчому музеї. За словами екскурсовода, першу експозицію було показано 24 серпня 1916 р., тоді й святкують день народження музею.

Вхід до музею починається довгими і темними сходами, що ведуть вниз. Щоправда, раніше там входу не було, доки син сторожа, який зараз працює слюсарем, не провалився туди – так у замку з’явився ще один вхід. Стіни побудовані з каменю, датованим 14 століттям. Перший поверх складається з чотирьох кімнат: двоє з них розташовані під землею. У першій кімнаті на стінах розміщені копії малюнків 19 століття, хоча в музеї є оригінали, але їх розмістити не дозволяє волога і температура. У другій кімнаті можна побачити примітивні знаряддя праці, бивні мамонта, носорога та різновиди посуду, що належать до галицької та трипільської культур. Одна із відвідувачок, побачивши у вітрині тропічну черепашку каурі, запитала, що вона там робить, на що екскурсовод відповіла, що сама не знає, але її було знайдено під час розкопок в Острозі. «Може, їх використовували замість грошей», - припускає одна із відвідувачок.

У третій кімнаті пані Марія (екскурсовод) показала макет міста, де розташовані Татарська і Луцька надбрамні вежі, остання слугувала центральним в’їздом і виїздом, саме там знаходиться сучасний музей книги і друкарства. На  вітринах знаходяться предмети, що вироблялись в Острозі. Четверту кімнату працівники називають  криницею, оскільки посередині кімнати розташована криниця, щоправда, води там немає. «Лише іноді літають летючі миші, та ми вже звикли, вони наші друзі», - всміхаючись розповідає екскурсовод. У кімнаті можна побачити зразки зброї, в тому числі вогнепальної та колекцію люльок.

Далі група пішла у кімнату, що розташована між першим і другим поверхом. Її охрестили кімнатою камінів, оскільки раніше там розташовувались каміни, що обігрівали замок.

На другому поверсі у першій кімнаті знаходяться портрети, ікони,реконструкція трону, підсвічник і картина Юрій Нікітіна "Битва під Оршею». Автор створив проекцію битви на теперішній лад. Картина привернула увагу відвідувачів чи не найбільше, адже художник намалював на ній Володимира Путіна. «Юрій Нікітін давній друг нашого музею і міста. Він навіть придбав будинок на Острожчині», - розповідає пані Марія.

У другій кімнаті, яка відділена аркою від попередньої, знаходяться скульптури із білого мармуру, автором яких був Томаш-Оскар Сосновський. Ці скульптури ледь не втратили у 1963 р., оскільки раніше вони знаходились в острозькому костелі, влада хотіла їх викинути, як щось непотрібне, але люди почали протестувати і, зрештою, їх залишили, таким чином вони збереглись до сьогодення. Окрім скульптур у кімнаті знаходиться посуд із заводу родини Кузнєцових. У третій кімнаті знаходиться ткацьке приладдя, рушники, праски. Пані Марія розповіла, що полякам, які відвідували цю кімнату сподобалась мишоловка, яка знаходиться під столом.

Далі пані Марія повела групу на третій поверх. У першій кімнаті знаходяться портрети. На жаль, інтер’єр кімнати не зберігся. Раніше її називали залом революції, тому, що довгий час тут була виставка, присвячена революції. При виході з кімнати на стіні можна побачити маленький видозмінений тризуб, намальований  червоною фарбою.  Друга кімната третього поверху – це зала. У залі стоять дві лавки для охочих відпочити. Кілька відвідувачок одразу їх зайняли.  У кінці кімнати знаходяться справжні величезні дзвони. Кажуть, щоб почути звук із дзвону, він має висіти щонайменше на висоті двох метрів від землі, але пані Марія спростувала цю гіпотезу. Незважаючи на те, що дзвони висіли всього у кількох сантиметрах від землі, звук було чути. Поруч із залою знаходиться балкон. Це простора і світла кімната, з якої відкривається гарний вигляд не лише на Острог, а й на найближчі місцевості. Третя кімната на цьому поверсі -  кабінет. У кімнаті стоїть стіл та спеціально зроблені лавки для сидіння. Одна із відвідувачок запитала, чи можна сісти, на що екскурсовод відповідає жартуючи: «Треба! Для того і створена кімната. Самі князі Острозькі хотіли, щоб ви тут сіли». У кімнаті поміщається багато людей. У наступній і останній кімнаті знаходиться виставка робіт, присвячена двохсотріччю народження Тараса Шевченка. Акцент у виставці зроблено на художні твори письменника. Також у кімнаті представлені графічні роботи українських художників. На столику, що знаходиться поруч із виходом, лежить книга побажань, у якій кожен охочий може написати, що йому сподобалось чи не сподобалось. І нарешті обіцяні втричі коротші та зручні сходи, що ведуть на двір. Вхід та вихід з музею різні. До речі, із кожної кімнати замку, окрім скарбниці,  можна вийти на вулицю. «Екскурсія була короткою, ще б 15 хвилин»,- жаліється одна із відвідувачок.

Наступним екскурсоводом, що  зустрів групу при виході із замку був пан Анатолій. «Ідемо алеєю і глибоко дихаємо. Зараз побачите чому», - жартує він. Дорогою екскурсовод показав місце, де раніше розташовувалась Острозька академія. Пан Анатолій привів групу до Луцької надбрамної вежі, зараз це Острозький музей книги і друкарства. «Відомі історичні особи потрапляли через цю вежу, в тому числі наші президенти, тепер ми дочекались вас», - жартує екскурсовод. У музеї знаходиться трохи більше, ніж 6 тисяч книг, 1,5 тисячі з яких - стародруки. Це найкраща колекція книг в Україні, 98% яких – оригінали. Також тут представлені муляжі, над такими експонатами виставлено надпис «муляж». Пан Анатолій сказав новину, яка порадувала майже кожного присутнього: «Пам’ятаєте ви були членами Добровільного товариства любителів книги? І постійно думали: за що я плачу внески? Так от, цей музей побудований на ваші кошти». Це була несподівана заява, яку відвідувачі сприйняли схвально. Приємно знати, що ці гроші не пропали.  

У музеї знаходяться інкунабули – це книги, датовані до 1500р. «У Рівному це називається дуже круто. У нас вони є. Ви потрапили в крутий музей», - жартує гід. Пан Анатолій - чудовий екскурсовод, він розповідає не лише про експонати, а й про їхню історію, про те, з чого і для чого вони виготовлені. Екскурсовод розповідає, що хоча Федорова вважають першим книгодруком, виявляється це далеко не так, адже до нього вже існувала друкарня в Москві. У тій книгарні було надруковано 26 середньошрифтних анонімних Євангелій, одна з яких знаходиться в музеї. Євангелії було надруковано за 9 років до першої книги, надрукованої Федоровим. На жаль, відомостей про друкарню в Москві немає. У музеї знаходиться муляж Львівського «Апостола», екскурсовод зауважив, що оригінал було знайдено в одному із чемоданів Януковича. В музеї представлено феномен Федорова - перша повна слов’янська Біблія, яка називається «Острозька Біблія», видана у 1581 р. Дивовижно, але у ній 1256 сторінок і немає жодної помилки, жодної опечатки. Поруч з Біблією знаходиться збірник лекцій учня Києво-Могилянської академії. Також у музеї представлені перші Біблії на німецькій та польській мовах.

На другому поверсі у першій кімнаті знаходяться вітрини з мініатюрними книгами. Найменша книга має розміри всього лише 2 см на 3 см і називається «Гимн советского союза на эстонском языке». У другій кімнаті знаходять рукопис «Енеїди» Котляревського. Пан Анатолій розповів про історію друку цієї книги та навіть процитував уривок із твору. В останній кімнаті знаходиться родзинка цієї екскурсії - єдиний у світі вишитий «Кобзар». Автор цього шедевру рівнянка - Олена Медведєва. Пані Олена близько року працювала над його виготовленням. Роботу було приурочено до двохсотріччя Тараса Шевченка. Вишитий «Кобзар» було номіновано на нагороду імені Шевченка. А як «Кобзар потрапив сюди?», - запитую в екскурсовода. «А ми дружимо», - жартує він,- «Олена Медведєва віддала його на тимчасове перебування».

На третьому поверсі розташована простора зала зі стільцями. По центру кімнати стоять музиканти, одягнені в чорний одяг, що контрастує із білим інтер’єром кімнати.  Відвідувачі займають свої місця, адже зараз перед ними виступатимуть академічний камерний оркестр та артисти Рівненської обласної філармонії. У залі холодно, але музиканти зігріватимуть слухачів духовно. Розпочала вечір музики ведуча із привітанням та розповіддю про бароко. У програмі вечора будуть виконувати твори у стилі бароко. Розпочинає програму твір Баха «Арія» з оркестрової сюїти №3. Це сумний твір, який за словами одного із слухачів, асоціюється із плинністю життя. Наступним виконали твір італійського композитора.

Джованні Перголезі – «Арія »№6 «Бачив своє миле дитя помираючим». Виконує композицію солістка філармонії Світлана Жуковська. Щоб не дати слухачам заснути і трішки їх розважити, оркестр виконав композицію Антоніо Вівальді – симфонію соль мажор з 3-х частин. Твір зачаровував своїми різкими переходами звуків. Така  музика нагадує старі фільми про королівські бали.

Потім Ірина Криворученко разом із оркестром виконує композицію Георга Генделя – «Ах моє серце». Солістка вразила не лише своєю довгою чорною сукнею, а й магічним голосом – мецо-сопрано. Незважаючи на те, що композиція звучить іноземною мово, вона сприймається легко. Найбільший фурор справив заслужений артист України і соліст Рівненської обласної філармонії - Микола Швидків, виконавши арію Уберто з опери «Служниця-пані». Це перша композиція, що звучала українською.

На останок перед аудиторією виступив директор музею, який пообіцяв і надалі проводити такі проекти в Острозі, адже музика в старовинних місцях звучить по-іншому і сприймається теж інакше.

Слухачі не хочуть відпускати музикантів, просять заспівати на біс. І таки втримали останнього скрипаля і він зіграв.

*Арія - невелика інструментальна п’єса наспівного характеру.