Про силу мистецтва і гордість нації. Срібну відзнаку на міжнародному конкурсі у Литві виборов острозький хор

Із  ХХІ Міжнародного хорового фестивалю духовної та різдвяної музики „Cantate Domino”, що відбувався у м, Каунас (Литва), хоровий колектив Національного університету „Острозька академія” привіз срібний диплом. Цю відзнаку можна вважати хорошим передноворічним подарунком хору Острозькій академії, для самих же хористів різдвяним святом стала уся подорож. Щоправда, і працювати їм довелося більше, ніж на повну силу, враховуючи інтенсивний графік фестивалю та гастролей.

Відкриття: Різдва, Європи і фестивалю

Передріздвяну Європу хор з Острога почав відкривати для себе у святковому польському Білостоці, який радо вітав українських гостей яскравими ялинками, мерехтінням вогників і майстерно виконаними вертепами. Острозькі хористи не просто насолоджувалися усією цією красою, а й віддячили гостинному місту своїм співом на архієрейському богослужінні у соборі св. Миколи Чудотворця з нагоди престольного свята.

Знайомство Каунаса з острожанами розпочалося одразу із Церемонії відкриття фестивалю, виступати на якій серед небагатьох був запрошений і наш колектив. Усі парафіяни костелу св. Франциска Ксав’єра та інші гості фестивалю, присутні у храмі, з помітним зацікавленням спостерігали за тим, як у виконанні українського колективу вміло поєднуються традиції східної та західної духовної музики.

Саме таке поєднання і під час конкурсного виступу, як і чергування зовсім різнохарактерних композицій, які за вимогами фестивалю ще й репрезентували музику визначених епох, напевно, сприяло симпатії журі до хору Острозької академії. До речі, одним із конкурсних творів у репертуарі колективу була „Стіхіра на літії” острозького розспіву XVI ст.

Що ж до вищезгаданого журі – до його складу увійшли визнані фахівці хорового мистецтва з різних країн: Голова журі Вітауас Мішкініс (Литва), Том Бан Шенг (Сінгапур) та Мартін Томчак (Польща).

Мистецька естафета з українським звучанням

Після основних конкурсних виступів у  Каунаській державній філармонії спілкування колективів продовжилося у конференц-залі Каунаської Архієпископії. Концерт-подарунок учасникам фестивалю від місцевої талановитої молоді продовжили самі ж глядачі: усі хори підтримали святкову атмосферу піснями зі свого репертуару та спільними імпровізаціями. Один із російських колективів, перш ніж перейняти естафету, присвятив свій твір острозькому хорові – і справжнім сюрпризом для українців стала оригінальна інтерпретація пісні „Розпрягайте, хлопці, коней”. У такі моменти об’єднувальна сила мистецтва відчувається особливо гостро, як гостро відчувається і гордість за багатство та красу нашої, української культури.

Плетиво краси, співу і співтворчості

Після такої порції натхнення Каунас продовжив відкривати острожанам свої принади: екскурсія древнім містом, ялинкові вулички якого буквально сплетені із затишку (цьогоріч головна ялинка Каунаса, як і більшість прикрас – плетені вручну), просто зачарувала хористів. „Для мене ця поїздка відкрила багато: нові, раніше невідомі місця, позитивні емоції, незабутні враження, корисний досвід. У Литві до мене нарешті прийшов новорічно-різдвяний настрій, адже не можна бути байдужим до сяючих різнокольорових вогників, які висвітлюють дух свята,” – говорить студентка Острозької академії, хористка Катерина Ольшевська.

Тож далі усі виступи колективу просто озвучували те піднесення, яким дихало все місто. Концерти у вже знайомому костелі св. Франциска Ксав’єра, церкві Успіня Пресвятої Діви Марії та спільне виконання усіма колективами твору „Cantate Domino” під диригуванням художнього керівника фестивалю Роланда Даугели – усе це було яскравим продовженням творчої співпраці усіх учасників фестивалю.

До речі, крім двох хорів з України, музичну культуру своїх країн представляло чимало колективів із самої Литви, Росії та Естонії. Спілкування з ними, як і знайомство з їх творчістю під час концертів, було одним із тих моментів, які перетворювали звичайні концерти на постійне навчання, розширення світогляду та усвідомлення безцінності того скарбу, яким, власне, є саме українське мистецтво.

Срібний диплом, ностальгія і найкращі спогади

Як і завжди, такі фестивалі – це серйозна перевірка того, чим є колектив, і чи готовий він рости далі. Для хорового колективу з Острога перевірка була дуже навіть успішною: за рішенням журі хор Острозької академії під керівництвом Оксани Денисюк отримав срібний диплом. Тож майстерність острожан була оцінена доволі високо (тим більше, зважаючи на рівень самого фестивалю), але й простір для саморозвитку та подальшого вдосконалення своєї творчості перед хористами залишається.

За словами керівника хору Лариси Бащук, учасники хору „витримали шалений фестивальний ритм, втомлюючі переїзди, виснажливі репетиції, особливо жорсткий часовий режим. І не просто витримали, а ще й цілком справедливо заслужили почесну відзнаку хорового колективу - диплом Срібного рівня!
Сподіваюсь, незважаючи на втому, вони отримали власні позитивні емоції від поїздки.”

Незважаючи на доволі насичений графік фестивалю, острозький хор поза передбаченою програмою долучився своїм співом до богослужіння у соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці – православному храмі у Каунасі. Несподіваною і дуже приємною стала зустріч хористів по завершенні служби із нашими земляками – вихідцями з Рівненщини. Жінки з Березного і Рівного наперебій вихваляли спів хору з Острозької академії, який одразу здався їм дуже рідним і близьким, розповідали історії свого шляху до Каунаса і ласкаво запрошували хористів повернутися до Литви ще раз, щоб погостювати у них і подарувати ще більше душевного тепла своєю творчістю.

А вже на зворотньому шляху колективу через Польщу спів хористів з Острозької академії лунав у Благовіщенському монастирі у Супраслі. Помолитися у храмі, який веде свою історію ще з Києво-Печерської Лаври, і наповнити духовною музикою його стіни – хороший варіант завершення такої подорожі.

„Я надзвичайно задоволений поїздкою. Що може бути краще – дух хорошої пісні, коло друзів, нові знайомства, старовинна Європа. Такі моменти стають чи не найкращими спогадами студентського життя,” – ділиться враженнями студент першого курсу НаУОА, хорист Олександр Чорний.

Важливо, щоб такі емоції залишалися не тільки спогадами, а й ставали надійним підґрунтям любові до мистецтва, вміння цінувати справжню красу і поважати себе та свій народ. Адже з маленького почуття радощів за дотичність до прекрасного починається наша культура, наша духовність, а з таких досягнень складається гордість нації.