Прем’єра «Емігрантів» у «Соняху»

17 грудня відбулась прем’єра чорної комедії абсурду «Емігранти» Славоміра  Мрожека у народному театрі «Сонях».  

Театр «Сонях» - це молодіжний християнський театр, який розташований на вулиці Черняка, 9. «Сонях» - це один з небагатьох аматорських театрів м. Рівне. Такі театри не розраховують на величезну кількість глядачів та гонорари. Тут головне – зібрати свою аудиторію, яка розумітиме та підтримуватиме.Там своя атмосфера, і не кожен зможе в неї влитись. Хоча, кожен знайде щось корисне для себе. У театрі грають переважно молоді актори, які не лише діляться своїм талантом з глядачами, а й постійно вдосконалюють свої вміння, оскільки «Сонях» - це театр-студія. Тому тут ще й навчаються акторському ремеслу. Не зважаючи на те, що «Сонях» - християнський театр, у виставах немає пропаганди на підтримку релігійних організацій.

Ставили «Емігранти» студенти із режисерського факультету РДГУ. Режисером вистави є завідувач кафедри театральної режисури Володимир Богатирьов. Автор «Емігрантів» Славомір Мрожек – відомий польський письменник та драматург.

Вистава розпочинається з розмови двох емігрантів у їхній домівці. На сцені два ліжка, яскрава лампочка, стіл з консервами та чаєм. Слова чоловіків перебиває постійне крапання води та гучний сміх людей з під’їзду, у підвалі якого емігранти проживають. Головні герої п’єси – два чоловіка, які напередодні Нового року опиняються далеко від рідної домівки, на чужині. Один з них – АА – чоловік з хорошою освітою, нематеріалістичним сприйняттям навколишнього світу, мріє про написання книги про існування людини-раба. АА – політичний емігрант. Його сусід ХХ – повна протилежність. ХХ прагне заробити грошей для того, аби повернутися додому та побудувати будинок у великому саду для своєї дружини та дітей.  ХХ  заробляє на життя тяжкою фізичною працею, не уявляючи іншого доходу. ХХ не цікавить сенс буття. Він ховає зароблені  гроші у м’яку іграшку.   

На сцені бачимо істеричні дискусії, крики та сльози, бійки, апатичні розмови, руйнування мрій та абсурдні доводи, то бажання повернутись додому, то повіситись. 

Емігранти – це не люди, які покинули батьківщину, це люди, які не змогли знайти себе на цьому світі. Відчуття самотності та особистої безправності об’єднує героїв. АА та ХХ знаходять між собою багато спільного, хоча за нормальних умов це було б неможливим. Повернення додому, сенс еміграції, внутрішній розрив між домом та грішми, бажання вижити та щось комусь довести, ілюзія незломності – усім цим переповнена п’єса  «Емігранти».

Після перегляду задумуєшся, чи сам не є емігрантом у своєму ж житті.