У Рівному обговорили, як покращити останні дні смертельно хворих

До Всесвітнього Дня паліативної та хоспісної допомоги лікарі та представники громадських організацій сіли за круглий стіл, щоб обговорити проблеми утриманння смертельно хворих людей.

Хоспіс, що у місті Дубно, розрахований на 45 пацієнтів, проте наразі він не заповнений повністю.

- Найбільше у нас було 39 хворих, - говорить головний лікар Дубенського хоспісу Михайло Кружайло. - Є райони, які взагалі не направили жодної людини, хоча це нонсенс, щоб у районі не було жодної невиліковно хворої людини.

За словами заступника начальника УОЗ Рівненського міськвиконкому Вікторії Покоєвчук, не завжди люди погоджуються з тим, щоб такого хворого направляти в лікувально-профілактичний заклад на останніх його місяцях життя. Проте існування такого закладу - це психологічне, фізичне та матеріальне розвантаження для таких сімей. Адже тяжкохворі пацієнти повсякчас потребують спеціального догляду та знеболення наркотичними речовинами. 

Громадські активісти під час обговорення підняли проблему створення в області хоспісу для дітей. Адже щороку на Рівненщині вмирає до десяти невиліковно хворих дітей. А батьки ж просто не вміють надати їм кваліфіковану допомогу. Тим не менше хоспісу для дітей наразі немає навіть в Україні.

За інформацією прес-служби МОЗ, нині в Україні функціонують 12 хоспісів (вісім у системі охорони здоров'я, чотири – благодійні заклади) та 74 відділення паліативної допомоги, в яких розгорнуто 1136 ліжок. Перші хоспіси створили у 1994-1996 рр. у Харкові, Коростені, Івано-Франківську та Львові. Необхідність створення мережі хоспісів для хворих онкологічного профілю була вперше передбачена на державному рівні в Міжгалузевій комплексній програмі «Здоров’я нації» на 2002-2011 роки та Державній програмі «Онкологія» на 2002-2006 роки. Створення хоспісів у країні сьогодні має відображення в «Загальнодержавній програмі боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року». 

Довідка:

Хоспіс (англ. Hospice) — медичний заклад, в якому перебувають важко хворі з прогнозованим летальним наслідком. У закладі працює переважно середній та молодший медичний персонал, доступ до пацієнтів відкритий для родичів та друзів. 

Головна мета перебування пацієнта в хоспісі – покращення останніх днів життя пацієнта, полегшення фізичних та моральних страждань пацієнта та членів його родини. Структура, фінансові та юридичні засади функціонування та утримання хоспісів доволі різні та мають свої особливості у різних країнах світу. Зокрема, в РФ хоспіси призначені лише для утримання онкологічних хворих, тоді як в Україні прийнятою є концепція більш широкого функціонального призначення хоспісів (для хворих на СНІД, церебросудинні захворювання – для пацієнтів, шо перенесли інсульт, мають важку дегенеративну, дементну патологію головного мозку тощо.

Паліативна допомога є підходом, що покращує якість життя пацієнтів та членів їх сімей у ситуації, пов’язаній із хворобою, що загрожує життю пацієнта. Така допомога надається через попередження та послаблення його страждань, шляхом ранньої ідентифікації та точної (бездоганної) оцінки та лікування болю і полегшення інших фізичних, психосоціальних та духовних проблем. Пацієнтами, що потребують паліативної та хоспісної медичної допомоги, є особи з хронічними невиліковними хворобами (онкологічними, серцево- та нейросудинними захворюваннями, хворі на ВІЛ/СНІД, нейродегенеративні ураження головного мозку, пацієнти в термінальних стадіях туберкульозу, цукрового діабету тощо). Паліативна та хоспісна допомога – це той напрямок діяльності органів охорони здоров`я та соціальної опіки, за яким в сьогоднішньому світі оцінюють цивілізованість держави та гуманність суспільства взагалі.