Чи залишаться бюджетні місця у ЗВО з впровадженням державних грантів: що кажуть у Міносвіти

• Запровадження державних грантів не скасує бюджетні місця, але може змінити їх кількість залежно від державного замовлення на спеціальності.
• Нова система передбачає співфінансування освіти, де частина коштів надходитиме від держави, а частина від приватного сектора, що підніме якість та вартість освіти.
• Законопроєкт № 10399 передбачає, що випускники, які навчалися за державним замовленням, матимуть певні обов’язки перед державою, включаючи отримання першого робочого місця з конкурентною зарплатою.
• Після двох років навчання студенти можуть обрати продовження навчання за державним замовленням або перейти на грант, що надасть їм більше свободи у виборі працевлаштування.

Освіта в Україні реформується, зокрема і вища. Серед освітніх новинок – запровадження грантової системи навчання. Але чи означає це, що з часом можуть зникнути бюджетні місця у ЗВО?

Цього року вступники у заклади вищої освіти випробували низку нововведень, серед них – НМТ з 4 предметів та навчальні гранти на освіту від держави. Які далі зміни чекають на ЗВО та чи не стане грантова система скасуванням бюджетних місць, про це розповів заступник міністра освіти інауки України Михайло Винницький в інтерв'ю НУШ, пише 24 Канал.

Що буде з державним замовленням у вищій освіті

Одним із важливих запитань до заступника міністра стало "чи грантова система означає, що ми рухаємося до того, що в нас все-таки буде більш оплачувана вища освіта?"

Михайло Винницький, в інтерв'ю пояснив, як вплине грантова система на освіту та держане замовлення. Зокрема, чи взагалі залишиться система державного замовлення. Бюджетні місця за кожною спеціальністю, обов’язково будуть стовідсотково оплачуваних державою. Але змінюються умови створення державного замовлення – таких місць може стати дуже мало за деякими спеціальностями, тому що держава реально не може їх замовити. Пам’ятаємо, що мова саме про державне замовлення – отже, держава замовляє фахівця.

Якщо держава бачить, що для замовлення потрібно мало фахівців, відповідно, буде мало бюджетних місць. На інші спеціальності буде багато бюджетних місць: на медиків, на вчителів. Там, де однозначно потрібна велика кількість фахівців, я не маю сумніву, що держава буде замовляти й 100% оплачувати за навчання більшій кількості вступників,
– пояснив заступник міністра.

Але враховуємо і те, що держава не лише "замовник, а ще й інвестор". Вона інвестує у власне майбутнє. Ми інвестуємо у своє майбутнє, тому що хочемо жити в тій державі, де будуть освічені люди. Ми хочемо мати освічених людей, мати якісну освіту, ми розуміємо, що ці дві речі потребують інвестицій, а грошей мало. Отже, нам потрібно інвестувати через інструмент співфінансування, грантами забезпечувати велику кількість людей.

Важливим наслідком грантів буде те, що освіта стане дорожчою. Якісна освіта має бути дорогою. Оскільки це і зарплата викладача, його мотивація і матеріально-технічне забезпечення закладу для надання якісних, сучасних освітніх послуг.

Я не уявляю собі, як викладач і як людина, яка трошечки розуміється на фінансовій частині університетського менеджменту, не розумію, як можна підготувати будь-якого фахівця вищої освіти за 25 000 гривень. А в нас є заклади вищої освіти, які таке пропонують. Переважно вони приватні, але все-таки 25 00 гривень: приходь і плати. Це просто купівля диплома. Це ціна на рік. Я не розумію, як це можна зробити,
– прокоментував Винницький.

Якщо порівнювати з цінами на освіту у Європі, то навіть у найбідніших країнах – це Румунія і Болгарія, менше ніж за 3000 євро не буває. У Німеччині це 6000 – 8000 євро на рік для того, щоб підготувати одного студента.

В Україні ж середня ціна – 1000 євро, тобто 46 000 – 47 000 гривень, яких явно не достатньо. Нам треба підіймати середню вартість підготовки одного фахівця. Однак, держава не має більше грошей, щоб туди вкладати. Відповідно, треба створювати систему співфінансування. Частково піде від держави, частково від приватного сектора. І в цей спосіб освіта стане дорожчою – освіта стане якіснішою.

Це думка не дуже популярна, але це ще одна з речей, яка стоїть за грантами. Це довготривалий процес, але ми маємо підіймати середню вартість підготовки одного студента. Тут не тільки про справедливість – тут насправді й про якість.

Як же бути, коли за п’ять років у нас може виявитися така ситуація, коли є одне бюджетне місце за державним замовленням і, умовно кажучи, пропорційно п’ять осіб, які йдуть, наприклад, уже за грантами, прокоментував журналіст.

Грант – інвестиція у майбутнє

Контрактники, які йдуть з грантами, абсолютно правильно. Ця пропорція буде залежати від спеціальності, очевидно, але так, по-середньому ми хотіли би таке бачити.

Друга важлива річ – ми залишаємося в парадигмі замовлення. А це означає – і це буде ще одна річ, яка є не надто популярною, але вона закладена в законопроєкті № 10399, який голосуватимуть у Раді, сподіваюся, у листопаді, – таку ідею: якщо держава тебе замовила, заплатила за твоє навчання, то ти маєш певні обов’язки перед замовником.

І це означає, що держава має запропонувати тобі перше робоче місце. Не варто сприймати його як обов'язок відпрацювання, тому, що прагнемо запропонувати конкурентне, за конкурсом перше робоче місце.

Це можливо робити серед медиків, це можливо робити з вчителями, з деякими іншими спеціальностями, пов’язаними з державним сектором. Але я ще раз повторюю: з конкурентною зарплатою, це не про кріпацтво.

Отже, бюджетні місця залишаться, але будуть мати, в майбутньому, певні обов’язки того фахівця перед державним сектором. Грант – це інвестиція в майбутнє держави, де платник податків каже, що нам потрібно інвестувати в молоду людину. І особа, яка навчалася за грантом не матиме обов’язків.

Можуть бути і несподівані ситуації. Коли студенти бояться отримати це робоче місце, тому що воно, наприклад, буде десь на передовій або близько до передової. І вони можуть навіть відмовлятися від бюджетного місця на користь контракту, тому що не хочуть цього цієї роботи.

Михайло Винницький, зазначив, що у законопроєкті № 10399 передбачена така ідея: вступник у 17 років не повинен ухвалювати рішення про своє працевлаштування через чотири роки. Після двох років навчання, коли студент уже зрозумів, що це його спеціальність, що це те, чого він хоче, є опція продовжити державне замовлення. Тоді ти береш на себе відповідальність за те, що будеш брати перше робоче місце. Або можна "зійти" з державного замовлення і продовжувати з грантом. Оця ідея, яка закладена в законопроєкті, – загальнодержавне тестування за спеціальністю, так званий ЄДКІ [Єдиний державний кваліфікаційний іспит – Освіта 24], після другого курсу.

Я підозрюю, що після другого курсу можуть бути люди, які зайшли за грантом, склали ЄДКІ й будуть продовжувати за державним замовленням, розуміючи, що насправді це перше робоче місце непогане. Їх може бути менше, але такий шлях передбачений.

Головна ідея нового законопроєкту – якщо держава все-таки вкладає 100 % у підготовку фахівці, то будь ласка, попрацюй трошки на державу. Але є і важлива річ: це не може бути рабська праця – а професія з привабливою конкурентною зарплатою. Відходимо від радянського стереотипу про розподіл чи відпрацювання.

Всі ці ідеї треба буде відпрацьовувати. Досвід останніх пів року, коли відпрацювали систему грантів, показує, що і систему конкурсу на перше робоче місце також можна відпрацювати. Було б бажання і були б люди, які здатні це зробити.

Джерело: 24tv.ua