Шість мужніх воїнів: Рівненщина продовжує витрачати "свій цвіт"

Напередодні Рівненщина попрощалася із шістьма захисниками, які боронили Україну від російського загарбника - Віталієм Симончуком та Сергієм Мартинюком з Сарненської громади, Андрієм Муравйовим з міста Вараш, Тарасом Лещуком з Соснівської громади, Анатолієм Монашком з Костопільської, Володимиром Кощуком з Радивилівської ТГ.

Про це повідомили в Рівненській ОВА. 

Віталій Симончук був жителем села Стрільськ Сарненської громади. Ще на початку повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. У лютому 2022 року вступив до лав ЗСУ та проходив службу в 104-ій окремій бригаді територіальної оборони. Мав звання молодшого сержанта. 10 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку Віталій загинув. Без чоловіка залишилися дружина, сини – без батька, батьки – без сина.

Сергій Мартинюк був жителем села Люхча Сарненської громади. У лютому 2022 року став на захист України і проходив службу в лавах 104-ої окремої бригади територіальної оборони. У цивільному житті Сергій, якого всі називали «Мартин», працював директором Центру культури та дозвілля села Люхча. Він був талановитим та професійним музикантом, ідейним натхненником гуртів «Стара хата» та «Хлопці збоку», з якими гастролював Україною. Під час виконання бойового завдання отримав поранення і тривалий час проходив курс реабілітації у госпіталі. 14 серпня його серце зупинилося. У Сергія залишилися мама, дружина, донька, син, сестри та брат.

Андрій Муравйов народився у Вараші. Навчався у місцевому ліцеї №1, потому - у ВСП "Рівненський автотранспортний коледж НУВГП". До лав ЗСУ був призваний у вересні 2022 року. Служив на посаді командира відділення 36-ої окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. 30-річний військовий помер 7 серпня під час відпустки після лікування. Поховали воїна на Алеї Героїв кладовища у селі Стара Рафалівка. 

Тарас Лещук народився 7 грудня 1977 року у місті Березне. Навчався у місцевій школі. Потому переїхав до Соснівської громади та проживав у селі Великі Селища. У ЗСУ служив за контрактом з вересня 2021 року, був командиром відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки. Загинув військовослужбовець 7 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання у Запорізькій області. Поховали захисника на кладовищі у селі Іванівка Соснівської громади.

Анатолій Монашко народився 21 червня 1977 року у селі Осова. Закінчив місцеву школу, здобув спеціальність токара-оператора у Рівненському училищі №11. У цивільному житті Анатолій працював на пилорамі, пізніше - кочегаром у ФАПі. Разом із дружиною виховував чотирьох дітей. У грудні 2022 року вступив до лав ЗСУ, був старшим навідником гранатометного взводу роти вогневої підтримки. Виконував бойові завдання під Бахмутом, Лиманом, Куп'янськом, Табаївкою. Отримав відзнаку «Хрест доблесті» від Міністерства оборони України. Загинув військовий 7 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на Запоріжжі. Поховали загиблого у селі Осова.

Володимир Кощук народився 15 липня 2002 року, був жителем села Батьків Радивилівської громади. Закінчив Немирівський ліцей, потому навчався у Радивилівському професійному ліцеї за спеціальністю «Муляр. Штукатур. Лицювальник-плиточник». На службі в ЗСУ був командиром другого відділення взводу роти оперативного призначення (на бронетранспортерах). Свій останній бій воїн прийняв 11 серпня 2024 року на Луганщині. Володимиру назавжди 22… У загиблого залишилися батьки та троє сестер. Поховали військового на кладовищі в рідному селі.

Вічна слава воїнам! Щирі співчуття рідним та близьким військовослужбовців!