Синдром дефіциту уваги та гіперактивності: симптоми, діагностика та лікування СДУГ

• Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) – ментальний розлад з порушеннями уваги, гіперактивністю та імпульсивністю.
• СДУГ може виявлятися як у дітей, так і у дорослих, впливаючи на розвиток нервової системи та емоційну сферу.
• Симптоми можуть бути різноманітними, включно з проблемами у концентрації уваги, гіперактивністю, імпульсивністю, порушенням сну та фінансовими проблемами.
• Діагностика вимагає докладного опитування пацієнта та спостереження симптомів, щоб встановити діагноз та розпочати відповідне лікування.
• Лікування включає медикаментозну терапію, психотерапію та участь у групових програмах для підвищення якості життя та ефективного управління симптомами СДУГ.

Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), або гіперактивний розлад з дефіцитом уваги, – ментальний розлад, для якого характерні порушення концентрації уваги, гіперактивність та імпульсивність.

Хоча СДУГ переважає в дітей віком (приблизно в 5% неповнолітнього населення планети), зустрічається синдром й у дорослих. У МКБ-11 СДУГ належить до нейроонтогенетичних розладів.

Це означає, що захворювання впливає на розвиток нервової системи та зачіпає емоції, здатність до навчання, самоконтроль і пам'ять. З неврологічного погляду СДУГ – хронічний синдром, ліків проти якого (принаймні зараз) не існує.

Як правило, прояви СДУГ зберігаються протягом усього життя. Хоча деякі дослідження показують, що від 30 до 60% дітей до підліткового віку переростають СДУГ – їхня поведінка перестає відповідати діагностичним критеріям або адаптуються до життя в суспільстві з синдромом.

Симптоми СДУГ

Залежно від набору симптомів визначають тип СДУГ – може переважати неуважність або гіперактивність/імпульсивність або їхня комбінація.

На неуважність вказують проблеми з концентрацією уваги, коли людина:

• легко відволікається;
• часто перемикається з одного заняття на інше;
• виглядає розгубленим чи розсіяним;
• часто робить помилки або щось губить;
• не може організувати свою роботу та діяти за інструкцією (або дуже складно).

Причому така прокрастинація трапляється не від лінощів. Річ у тім, що, якщо завдання не приносить особливого задоволення і не пов'язане з вивільненням великої кількості дофаміну, воно сприйматиметься як звичайне. Через це зосередитися на роботі, що вимагає посидючості, буває важко і її виконання може викликати стрес і неодноразово відкладатися.

До симптомів гіперактивності та імпульсивності відносяться:

• постійний рух та труднощі зі знаходженням на одному місці;
• схильність нервувати, особливо якщо потрібно зосередитись;
• швидке мовлення;
• потреба перебивати інших людей.
• Через це людям із СДУГ часто потрібно більше часу на виконання рутинних завдань, вони нерідко забудькуваті, іноді схильні до гіперфокусу на окремих завданнях (якщо вони цікаві).

Також часто у людей із СДУГ зустрічаються порушення сну, фінансові проблеми, зловживання кавою чи енергетиками та низька самооцінка через занепокоєння про свій стан та спроб успішно виконати завдання та виправдати свої та чужі очікування.

Причому у дорослих пацієнтів симптоми СДУГ можуть зберігатися, але проявлятися не так яскраво через здатність себе контролювати чи вміння організувати своє життя таким чином, щоб розлад не завдавав сильного дискомфорту.

Діагностика СДУГ

На прийомі педіатр або терапевт докладно опитає пацієнта та/або його батьків:

• які симптоми;
• коли вони почалися і як довго зберігаються;
• де зазвичай проявляються;
• чи впливають на повсякденне життя;
• чи відбулися якісь значущі події у минулому;
• чи є СДУГ у когось із родичів.

Якщо лікар запідозрить у пацієнта СДУГ, швидше за все, спочатку потрібно буде спостерігати стан. Декілька тижнів такого спостереження допоможуть визначити, чи змінюються симптоми, і якщо так, то в який бік.

Є кілька критеріїв встановлення діагнозу СДУГ у дитини чи підлітка:

• стан відповідає шести і більше критеріям неуважності чи гіперактивності;
• вперше симптоми виникли віком до 12 років;
• ознаки виявляються безперервно протягом щонайменше шести місяців;
• симптоми виникали принаймні у двох різних місцях/умовах (наприклад, вдома та у школі);
• стан погіршує якість життя;
• симптоми неможливо пояснити іншим захворюванням.

Дорослих пацієнтів після збору анамнезу лікар може направити на додаткове обстеження, якщо:

СДУГ не було діагностовано, проте симптоми почалися у дитинстві і відтоді зберігаються, – вважається, що СДУГ не може вперше проявитися у дорослому віці;
симптоми неможливо пояснити ментальним захворюванням;
симптоми погіршують якість життя.

Для встановлення діагнозу у дорослого має проявитися щонайменше п'ять симптомів неуважності або гіперактивності. А також на СДУГ у дорослого можуть вказувати проблеми у навчанні чи роботі, труднощі з вибудовуванням близьких контактів та небезпечне водіння.

Також залежно від випадку може знадобитися консультація дитячого чи дорослого психіатра, чи іншого фахівця, який має досвід у діагностиці СДУГ та роботі з ним.

Лікування СДУГ

Терапія СДУГ спрямована на боротьбу з його симптомами – це важливо, щоб підвищити якість життя.

Медикаментозна терапія. Часто пацієнтам призначають селективні інгібітори зворотного захоплення норадреналіну (СІОЗН) – групу антидепресантів, яка має виражену збуджувальне дію, а седативний ефект відсутній або слабко виражений.

Такі препарати допомагають концентруватися, роблять людину менш імпульсивною та заспокоюють. Причому деякі ліки вимагають щоденного приймання, інші достатньо приймати лише у відповідальні дні. Також рекомендуються перерви у лікуванні для оцінки стану.

Психотерапія. Разом із ліками людям із СДУГ рекомендують психотерапію. Це може бути психічна освіта, у якій з пацієнтом обговорюють його стан. Часто застосовують поведінкову терапію, яка допомагає організувати життя, розробити систему винагород та мотивації для виконання завдань та контролю стану. Дієвою є і когнітивно-поведінкова терапія. Вона допомагає змінити спосіб мислення та ставлення до ситуації та впоратися з проблемами.

Групові програми. Батькам дитини з СДУГ також можуть порекомендувати групову програму чи консультацію спеціаліста. Це дозволяє батькам розібратися, що відбувається і як допомогти собі та своїй дитині. Також пацієнта можуть направити на програму навчання соціальних навичок – це допомагає впевненіше почуватися в суспільстві та зрозуміти, як його поведінка впливає на інших людей.

Важливо! Цей матеріал має винятково загальноінформаційний характер і не може бути основою для встановлення діагнозу або медичних висновків. Публікації на сайті засновані на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Але якщо Вам потрібні встановлення діагнозу або медична консультація, обов’язково зверніться до лікаря.

Джерело: health.24tv.ua