"Сергій воював не за гроші, він про них ніколи не думав": Рівне провело ще одного Героя

Сьогодні Рівне попрощалося із мужнім захисником 24-річним молодшим сержантом Сергієм Моканом, який загинув внаслідок штурмових дій противника біля Авдіївки на Донеччині 7 липня 2023 року.

Про це повідомили на сторінці Рівненської міської ради. 

Відомо, що Сергій народився у Рівному. Закінчив 22 школу, за тим опанував фах бармена у Рівненському технічному фаховому коледжі НУВГП.

“Сергій пішов служити в армію щойно отримав повістку. Відбув строкову службу, він був не з тих, хто відсиджується, ховається. Завжди говорив, що раз так стається, значить він мусить через це пройти,” - пригадує мама Героя Надія.

Саме так вчинив і у перші дні повномасштабного вторгнення. Не зміг чекати та самостійно пішов у військкомат.

“26 лютого дістав свою військову форму, одягнувся і пішов. Говорив,що він не боягуз, що мусить і це пройти. Казав: “Мам, а як прийдуть до нас у хату, то ж хто ж тебе буде захищати? Я мушу нас усіх захистити”. Його взяли без черги, відправили на комісію, і вже 9 березня Сергій поїхав на Черкащину. А 24 березня їх направили на Схід. Відтоді весь час і пробув на Авдієвському напрямі,” - продовжує Надія.

Нагороджений відзнакою “За службу державі”, Сергій отримав три контузії, був поранений. Проходив реабілітацію вдома та у Дніпрі, проте весь час повертався думками до своїх побратимів.

“Він постійно був на телефоні, цікавився, як там його хлопці. Сергія побратими поважали, бо ж добре розбирався у своїй справі. Якось хлопці навіть відмовилися без нього йти, все чекали свого Мокана. Та й сам постійно дивився по сторонах і казав: “За що ми там стоїмо? Тут зовсім інший світ...” Сергій воював не за гроші, він про них ніколи не думав, не зважав,” - розповідає мама Героя.

Добрий, веселий, позитивний Сергій нічого не шкодував для інших, міг навіть все своє віддати. Мав багато друзів, був надзвичайно товариським. Любив і завжди піклувався про тварин. Завжди прагнув допомогти, нагодувати. Та понад усе любив своїх рідних.

“Він дуже мене любив. Постійно повторював це. У кожну вільну хвилину виходив на зв’язок, іноді навіть кілька кілометрів проходив в одну сторону, аби тільки мати можливість набрати мене і сказати, що він живий. Розповідав мені усе і хороше і погане. Часом аж сміявся, що я знаю про нього усе,” - пригадує Надія.

Сергій дуже любив дітей — практично виняньчив молодшого брата, обожнював своїх племінниць — називав їх “мої сонечка”. А ще обіцяв мамі, що коли повернеться, одружиться і подарує їй багато онуків...

Та на жаль, виконати цю обіцянку не зміг...

Поховають Героя на кладовищі “Нове”...