"Бурякові" підсумки: цукру вистачає, та він не дешевий

 Асоціація «Укрцукор» повідомила: за підсумками 2021-го зібрано 10,6 мільйона тонн солодких коренів — на 2,3 мільйона (28,7%) більше, ніж позаторік (8,2 млн т).

Середня врожайність сягнула 46,9 т/га, що на 6 т/га перевищує здобутки 2020-го (40,9 т/га), найвища зафіксована на Львівщині — 55,6 т/га. За валовим виробництвом буряків лідирують Вінниччина — 2,4 млн т, Хмельниччина — 1,5 млн т і Полтавщина — 1,07 млн т. Цукор-пісок, нагадаємо, входить до переліку продуктів, підвищення цін на які виробники мають декларувати заздалегідь.

На Рівненщині ж зібрали минулого року близько 800 тисяч тонн цукристих коренів. Переробляти їх, щоправда, доводиться в інших областях, бо в краї не лишилося жодного цукрового заводу.

Також в асоціації запевнили, що виробництво цукру повністю покриє потреби внутрішнього ринку.

Але, чому ж він такий дорогий?

Особливі надії населення та влада покладали на цукор. Усі чекали на зниження цін: посіяли більше, врожай гарний.  Вже у вересні стало зрозуміло, що очікуване зростання виробництва в сезоні 2021/2022 плюс імпортний сирець ситуації не врятують. Отже,  на  дешевий цукор не сподівайтеся.  Аргументи учасників ринку – сировина та ціни на газ.

Заводи практично від самого початку сезону переробки цукрового буряку почали бити на сполох, адже виробництво вимагає газу. Задля справедливості зазначимо, що цукровики трохи лукавлять. Є підприємства, які використовують вугілля або палети.

Станом на середину грудня заводи виробили 1,2 млн тонн цукру (з буряку врожаю 2020 року загалом зварили трохи більш як мільйон тонн). Ось лишень цінники в магазинах наразі не поспішають реагувати.

Представники цукрових заводів акцентують увагу ще на одній деталі. Дорогий газ сьогодні – це видима частина проблеми. 2022 року ситуація може ще погіршитися, оскільки буряк просто перестануть сіяти. Виробництво цукрового буряку – не той бізнес, який приваблює фермерів. Інша річ – соняшник.