Чи доживемо до пенсії?

Із 1 січня в Україні знову підвищилися вимоги для пенсійного віку: аж ніяк не всі 60-річні, й навіть старше, тепер зможуть вийти на заслужений відпочинок.

З цього року мінімальний страховий стаж, необхідний для виходу на заслужений відпочинок у 60 (незалежно від статі), збільшивсь одразу на 12 місяців і тепер становить 29 років. І надалі він щороку зростатиме, поки не досягне 35 років, визначених Законом «Про загально-обов’язкове пенсійне страхування». У той же час ті з 60-річних, у кого нема підтверджених повних 29 років стажу, залишаться взагалі без пенсійних виплат іще як мінімум три роки. Та й то, у 63 зможуть одержувати пенсію лише ті з них, хто на той час устигне заробити від 19 до 29 років стажу. А хто не встигне, муситиме чекати до 65 років, але й у цьому віці для призначення пенсії необхідно буде мати від 15 до 19 років стажу.

Якщо вже виповнилося 60 років, а офіційного трудового стажу для виходу на пенсію недостатньо, його можна докупити. Для цього потрібно добровільно за кожний місяць, якого бракує, заплатити «всього лише» 44% мінімальної зарплати на момент виходу на пенсію. Рахуючи з нинішньої мінімалки у розмірі 6500 гривень, це 2860 грн. Відтак вартість одного року стажу становить 34 тисячі 320 гривень! До того ж «ощасливлений» українським законодавством претендент на пенсію, заплативши такі гроші, отримуватиме щомісячну виплату, якої бракуватиме для задоволення найелементарніших базових потреб людини.

У Верховній Раді, до речі,  вже зареєстровано законопроєкт, в якому з 2023 року пропонується знову почати підвищувати пенсійний вік для співвітчизників — на один місяць щороку. Із таким розрахунком, аби до 2035-го українці виходили на пенсію вже не в 60, як тепер, а в 61 рік.

Тривалість життя в нашій країні — чи не найнижча на теренах Європи. За даними Державної служби статистики, в нас відповідний показник дорівнює 67 років для чоловіків і 75,5 року для жінок. Виходить, що й за нинішніх «розкладів» чоловіки на пенсії пересічно живуть усього 7 років, а жінки — близько 16.

Для багатьох співвітчизників передпенсійного віку такі нові норми закону — мов ніж у спину. В країні, оповитій хронічним безробіттям, після досягнення пенсійного віку вони ризикують опинитися взагалі без засобів для існування. Отже, будуть змушені продовжувати працювати, незважаючи на потенційні обмежені фізичні можливості та стан здоров’я.