Що зогниє – те не згорить: на Рівненщині пропадають сотні кубометрів дров

Є в народі така приказка: «Що згорить – то не зогниє». Говорять це з певним сарказмом. Але не до жартів тим, хто уже дочекався морозів, а не може придбати паливо, і навіть дрова, які ще два роки тому лісгоспи не могли продати майже за безцінь. Та здорожчання газу змусило повернутися до «дідівського» палива – дров.

Нині в лісгоспах черга, аби виписати дрова. Та лісові підприємства мають замовлення на ділову деревину і просто не встигають займатися заготівлею дров. Проблему в деяких районах області можна було б вирішити, бо після буревіїв дерева так і продовжують гнити. Вже два роки гниють 80-100-літні дерева біля «Агатівки» на Гощанщині, однак на частині цієї території заказник, на іншій – приватна структура.  Писали й ми про те, що Костопільський військовий лісгосп не робить санітарної зачистки після літнього буревію. Керівництво цього лісгоспу зіслалось на реорганізацію і приєднання до Волинського військового лісгоспу. Тож стверджували, як тільки завершиться ця процедура, одразу ж будуть різати дерева, які завалив вітер.

Однак, за нашими даними, дали вказівку якраз різати не повалені дерева, а ліс на площах головного користування.

А до кого ж приєднують Костопільське лісопідприємство?

Нещодавно на телебаченні був сюжет, де різко критикували керівництво Волинського військового лісгоспу за численні зловживання. То чи ж потрібне таке об’єднання, коли ще й залишили десятки людей без роботи?

А тим часом люди запитують у редакції: де логіка? Дерева гниють, а назбирати у лісі хоча б хмизу – зась, бо зараз поліція лише чекає, аби когось спіймати на цьому.

Запитують: чому екологічна інспекція не робить висновків з оприлюднених фактів безгосподарностіі шкоди екології. Тож передаємо ці питання відповідним службам.

У нас дещо, м’яко кажучи, дивно проводяться реформи. Ті державні підприємства, які працюють успішно, об’єднують, оптимізовують і ламають добре налагоджену систему. Як ось з державними лісгоспами. А там, де нема порядку, то хай так і продовжиться?

Тож чи можна людям назбирати хмизу в лісі? Звертаємося до фахівців, і ось, що вони кажуть:

«Якщо з купівлею проблем менше, то для самостійної заготівлі, яка б не суперечила Закону, потрібні спеціальні дозволи. Просто піти до лісу й напиляти сушняку чи вітровалу не можна, адже згідно з лісовим кодексом збір мертвих стовбурів дерев або їх частин потребує спеціального документу – лісорубного квитка. Він видається постійними лісокористувачами, в основному це лісогосподарські підприємства. Саме вони мають ліквідувати захаращеність в лісі, адже це робота з підвищеною небезпекою. Несанкціонована рубка сухостою кваліфікується за ст. 65 кодексу про адмінправопорушення “Незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур і молодняка”  і карається штрафами. Без спеціального дозволу можна збирати тільки лісову підстилку – листя, хвою, дрібні гілочки, опалу кору тощо».

Звичайно, виникає питання: чому в лісі лежить стільки, здавалося б, нікому не потрібної деревини, яка пропадає, гниє, а простий селянин, якому вона справді необхідна, не може її взяти? Перше, і головне: необхідно внести зміни до законодавства. Лісогосподарські підприємства не мають права дозволяти населенню самостійно без лісорубного квитка заготовляти дрова (сушняк, вітровал, тощо), але якщо на законодавчому рівні ці питання певним чином будуть врегульовані, зауважень ні в лісівників, ні в поліції не виникатиме.

По-друге, лісозаготівельні роботи належать до робіт з підвищеною небезпекою і несуть пряму загрозу життю людини. Тож хто відповідатиме, якщо раптом при заготівлі трапиться нещасний випадок? Лісник, у зоні діяльності якого відбувалися протиправні дії?

По-третє, не всі громадяни є свідомими, тож зачасти під виглядом збору сушняку вивозять свіжоспиляні дуби. Тож певний контроль має бути обов’язково.

Тож, як бачимо, – перед нами парадокс. Через безгосподарність таке необхідне паливо гниє, ціни на нього ростуть (машина дров, між іншим, уже коштує близько 9-10 тисяч гривень), в черзі за торфобрикетом не достоїшся, люди мерзнуть. І як їм пережити цю зиму?

Анна ЛЕГКА