"Кріпіться люди, зима на носі!" Що про нинішній опалювальний сезон думають рівненчани?

Паніка і страх, страх і паніка… Через те, що замерзнемо, захворіємо, "корона" лютує, вивернемо всі кишені. Такі тривожні відчуття традиційно бентежать українців у опалювальний сезон. Кожний комунальний бій як останній. Тож чи подолаємо прийдешню зиму без втрат?

Минулого опалювального сезону від багатьох знайомих чула одні нарікання на дорогі комунальні послуги. Навіть враховуючи субсидію, більшість знайомих бідкаються, що віддають левову частину зарплатні чи пенсії. Нині теж усе не просто. Рівняни в страху чекали рішення міської ради, коли встановлювали тариф на тепло. Здавалося б, добре, що тариф залишився минулорічним - 1913/Гкал. Однак і він далеко не всім по кишені. В Здолбунові, поки "тепло", опалення вимкнули взагалі. В Дубно довго не могли розпочати опалювальний сезон через опломбування газового обладнання котелень на території міста...   Одне слово - попри заяви влади, що до опалювального сезону ми готові, не все так просто. Багато хто з краян в приватних секторах перейшов на пічне опалення, економлячи газ, тішаться і містяни, хто свого часу встиг зробити автономне опалення. Отож, ми вирішили запитати, як готуються до зими краяни.

Віра Миколаївна, 70 років, рівнянка: "От нагадали козі смерть! Ви знаєте, я тільки днями заплатила останній платіж за опалення минулого року. Так що «розкошувати» мені не доведеться.  А що далі – боюся про це думати. Минулої зими я щомісяця платила за опалення у межах двох  тисяч гривень. Для мене це дуже дорого. Я потребую постійного прийому вартісного препарату. Тож, кажу як є, – 90 відсотків пенсії витрачала на комуналку і ліки. Дуже шкодую, що свого часу не зробили в квартирі індивідуальне опалення. Так могла б економити тепло. Може, в селі простіше дровами чи торфобрикетом опалювати?".

Як, з’ясувалося в селі і в приватному секторі зовсім не «простіше»…

Михайло Якимович, 75 років, Здолбунівщина:  "Свого часу, щоб провести газ, ми й корову з жінкою продали. Тішилися тоді надзвичайно. Та й усі газети та інші ЗМІ готували матеріали про те, що в таке-то село «нарешті прийшов «голубий вогник», тоді місцеві чиновники стрічки біля газопроводів різали. А ми, селяни раділи, що відтепер не треба буде до хати носити оберемки дров, виносити попіл. Мовляв, тепер в хаті чистота буде. Тішилися, щоправда, недовго. З кожним наступним роком тарифи на газ ставали усе вищими. Тепер от дожився до того, що ледь ходжу, а мушу дрова рубати. Син привіз, а порубати нікому. Машина дров-кругляку нині вартує до чотирьох тисяч. А рубаних, як от для нас, пенсіонерів, було б зручно, аж сім. Але ж як їх назбирати? Виходить, три місяці складати гроші на паливо треба і при цьому не їсти, не одягатися й навіть не дихати… Благо, держава виплачує кошти на тверде паливо й скраплений газ пільговим категоріям. Та зрозуміло, якщо будинок великий, запаси дров теж будуть не маленькі. А це копійка"…

Віктор, 45 років, село Богдашів Здолбунівської ТГ: "Колись ще дід заборонив викидати грубки з хати. Каже, а як газ відключать, що робити будете? Так і вийшло. Зараз, як відключають «на профілактику», то ми не маємо клопоту. А от сусід, у якого газове опалення, минулої зими до нас грітися прибігав. Уже кілька років поспіль я накручую котел на мінімум. А треба – грубки підтоплю. Не скаржуся. Так економніше виходить. Тверопаливного котла не хочу. Он ще одних моїх сусідів він на кочегарів перетворив. Треба весь час стежити за ним, підкидати дров, то, я вам скажу, зовсім не економно, палива силу-силенну треба. Часом виходить ще дорожче, ніж газом опалювати. А в грубку кинув оберемок дров – і забув".

Олексій, 40 років, Сарни. Свого часу, збудувавши будинок, вирішив проводити газ. Для того довелося взяти кредит. Адже своїх коштів уже не залишилося. Розповідати про те, як «легко» нині виплачувати кредит з нашими зарплатами, мабуть, зайве. Та одне скажу, що виплата космічних відсотків збіглася в часі з космічними тарифами. Тож я вже не знав, у які щілини свою зарплатню розпихати. А крім того, у мене ще й сім’я, двійко дітей-старшокласників. Стало настільки сутужно, що кинув все й поїхав до Польщі на заробітки, аби повернути борги. Та з часом звик до нової зарплатні й українські тарифи вже не лякали… Та от якось колега-поляк мене запитав: «А чого ти сонячні панелі не поставиш, які генерують електрику? Вони вирішать усі твої побутові потреби». Я задумався, став вивчати це питання. У одній з газет я вичитав, як у Острожецькій ТГ на Млинівщині  поставили панелі, які нагрівають воду. Так вирішується проблема постачання гарячої води й опалення – вода поступає в батареї… Спершу думав й собі такі встановити. Та зараз є й інші – які виробляють електроенергію. Тобто поставлю електричного котла і все. Дізнавався уже – все встановлення обійдеться мені у трохи більше 90 тисяч гривень. За пів року я вже назбирав цю суму. Найближчим часом все зроблю. Тож моя родина не мерзнутиме й не залежатиме від тарифів і тих процесів, що відбуваються у владних колах, чого і всім раджу.

Анна ЛЕГКА