Чайлдфрі – щасливці чи самозакохані егоїсти

Вони вільні і самостійні, задоволенні своїм життям і бажають його прожити для себе чи свого партнера, мають хобі, улюблену роботу і в їхньому житті немає місця для дитини, вони - це чайлдфрі. Жінки, котрі  свідомо відмовилися за певних обставин мати дітей.

Чайлдфрі викликає захоплення та осуд з боку суспільства.Хто ж вони насправді?

Жінки чайлдфрі не мріють про дві смужки на тесті на вагітність, не планують присвятити себе дітям та не вважають материнство головним призначенням жінки.

Чайлдфрі – з англійської «вільний від дітей» – це здорові у фізичному плані люди, що свідомо не бажають мати дітей. Не плутаймо їх з тими , хто не може мати нащадків через проблеми із репродуктивним здоров’ям. Люди, які не бажають гаяти часу на потомство існували завжди, але як суспільна група вони почали формуватися тільки після 1992 року, коли проста американська вчителька Леслі Лафайє, скориставшись благами науково-технічного прогресу, створила першу в світі соціальну мережу чайлдфрі. У Чайлдфрі є і в Україні, проте їх важко впізнати серед іншого натовпу людей.

Ця течія набирає тільки силу, і їх погляди мають право на існування.

Позиція чайлдфрі

Теоретики руху чайлдфрі підготували солідну базу доказів, які розбивають суспільні стереотипи. Наприклад: аргумет "хочу завести дитину, щоб було, кому подбати про мене в старості" може мати прихований страх старості і експлуататорські нахили.

Чайлдфрі засуджують тих, хто хоче обзавестися дітьми для поліпшення свого соціального статусу, для "солідності", і радять у цьому випадку пошукати більш вдалий варіант, щоб зробити себе успішним і щасливим.

Чайлдфрі скептично ставляться до таких переконань, що "треба народити дитину, «щоб вона мала усе те, що я мав в дитинстві", та для сестрички – братика“. Не розуміють тих, хто за допомогою дитини хоче прив’язати до себе партнера, цей спосіб взагалі викликає велике засудження збоку чайлдфрі.

Чайлдфрі успішні люди

За статистикою 80% чайлдфрі мають вищу освіту, 70% з них люблять свою роботу більшості з них дохід вище середнього; кожен другий чайлдфрі має яке-небудь цікаве хобі; дві третини щасливі разом роки опісля після весілля, що в традиційній сім‘ї, де є діти, подружжя часто сперечається через брак вільного часу для себе, бо весь час забирає сім’я і діти. Тобто, сказати однозначно, що чайлдфрі - це люди, які біжать від відповідальності, не можна.

Катерина Габріель психолог, травмотерапевт

В українському суспільстві бути чайлдфрі мінімум дискомфортно, оскільки сім`ї без дітей піддаються стигматизації та осуду зі сторони суспільства. Мати сім'ю та дітей багато років підряд вважалось (і вважається) чи не найбільшим досягненням та сенсом дорослого життя. Вибір бути Чайлдфрі або провести власне життя без дітей -це особисте рішення дорослих чоловіка та жінки. Ключове у цьому рішенні є свідома відмова від материнства чи батьківства. І свідомість - це запорука задоволенням від життя. Я знаю чимало сімей, котрі народжували дітей зовсім з інших причин аніж свідоме прагнення батьківства. І ці сім'ї та діти зовсім нещасливі… Говорити про норму чи патологію тут не варто, оскільки це більше етичне, соціокультурне питання аніж психологічне. Якщо ж говорити про шкоду від позиції чи руху “чайлдфрі” - то небезпека починається тоді, коли активні учасники руху висміюють позицію людей, котрі хочуть мати дітей і котрі мають дітей. Чайлдфрі -це не про травму (коли це свідомий вибір). Чайлдфрі - це про свідомий та аргументований вибір бути без дітей. Діти не можуть принеси чи забрати щастя у дорослої людини - це не є задачею дітей. Доросла людина, приймаючи рішення провести життя з дитиною чи без, повинна пам'ятати, що діти не роблять вас щасливими, якщо ви до народження дитини були глибоко нещасною людиною.Дискомфорт від прийняття цього рішення (бути чайлдфрі) може з'явитися згодом, коли бажання мати дітей не буде покидати вас. В такому випадку гарним рішенням стане пройти курс особистої психотерапії. Так чи інакше варто пам'ятати, що вибір провести життя з дітьми або без -це особистий вибір кожної людини.

Насамкінець хочеться сказати, що люди – чайлдфрі існували і існують по сьогодні, тільки їх число поступово збільшується. Вони живуть переважно в США, Англії, Німеччині та в інших розвинутих країнах. Це люди, які проміняли домашній затишок на кар’єру, домашню кухню на фаст-фуди, виховування дітей на утримання собак. У кожного своє щастя і кожен щасливий в міру своїх потреб і можливостей.

Ганна Давидюк 28 років, приватний підприємець.

"Чайлдфрі-я чи ні, напевно не зовсім, бо маю доньку,якій вже майже 10 років. Народила у 18. Чи свідомо це було? Ні,звичайно, після того, як донька народилася-розлучилися з чоловіком. Зараз я -хороша мама. Я ціную і поважаю думку своєї доньки. Але більше дітей я не хочу! От саме свідомо не хочу! Це дуже дико для людей нашого середовища. Не знаю чому? Але дуже дивно вони сприймають цю новину. Ніхто не сприймає серйозно ці слова. Я зустрічаюся з чоловіком майже два роки,котрий розділяє цю точку зору,ми обоє не хочемо більше дітей. Я можу їх народити,але не хочу))) І це сприймається дуже агресивно в нашому суспільстві.

Надія Мартинюк коуч-психолог, рівнянка, живе і працює в Москві, дітей нема.

"Моя думка така: дітей народжувати варто тоді, коли ти вже сама не дитина, а зріла розвинена особистість, ( я не про вік зараз) яка розуміє, що їх треба вміти любити, а не дресерувати годуючи власні комплекси. Звичайно, для цього спочатку варто створити міцні стосунки з таким же партнером. По справжньому хотіти їх появи, бути готовою і мати достатньо часу та інших ресурсів, щоб забезпечити їм гідні умови. Життя - непередбачувана річ, тому діти приходять не завжди по плану, а іноді їх народжують за для якихось вигод. І це вже сумно, бо потім такі діти виростають у кращому разі постійними клієнтами психологів, або впадають в зовсім крайні форми існування."

Тему досліджувала Аліна БУДАФЕНКО.