Коньяк – це не просто напій, а символ вишуканості та традицій. Він завжди асоціювався із французькою елегантністю, старовинними підвалами та дубовими бочками. Але якщо замовити "коньяк" в українському барі, чи завжди він буде саме тим "коньяком", який відповідає французьким вимогам?

Давайте розберемося, чому термін "коньяк" став предметом юридичних суперечок, і чи означає це, що інші бренді автоматично гірші за французький оригінал.

З юридичної точки зору все досить просто (і водночас заплутано).

Відповідно до норм Європейського Союзу та міжнародних торговельних угод, офіційно "коньяком" можна називати лише той напій, який вироблено у французькому регіоні Коньяк з дотриманням суворих стандартів виробництва.

  • Французькі правила визначають, що справжній коньяк має:
  • Вироблятися лише у визначених областях департаментів Шаранта і Шаранта-Марітім.
  • Виготовлятися з певних сортів винограду, зокрема Уні Блан (Ugni Blanc).Перегонятися у мідних аламбіках і витримуватися у дубових бочках не менше двох років.

Тобто, європейські юристи стверджують що: якщо бренді виготовлений за аналогічною технологією в Іспанії, Італії, Грузії чи навіть в Україні – він не має права називатися коньяком.

На їх думку це все одно що називати київський торт "Наполеоном" – торт все одно залишиться смачним, але буде мати місце деяка юридична неточність.

Історія боротьби за назву "коньяк"

Цікаво, що за право називатися "коньяком" французи воюють уже понад 100 років. Ще на початку ХХ століття на світовий ринок вийшло багато бренді з Іспанії, Італії, США та навіть Росії, які успішно продавалися під маркою "коньяк". Французи швидко зрозуміли, що втрачають контроль над брендом, і в 1909 році уряд Франції закріпив географічний статус "коньяку" на законодавчому рівні.

З того часу будь-який напій, вироблений за межами Коньяка, хоч би яким якісним він був, уже не може носити цю назву. У 1936 році правила ще більше посилили, і "коньяком" офіційно стало лише те, що пройшло процес виробництва за французькими стандартами.

Українські смаки: чи завжди важлива назва?

А тепер повернемося до України. У вітчизняних барах і ресторанах сьогодні можна знайти напої, які за смаком, ароматом і якістю не поступаються французькому коньяку, хоча юридично це бренді. Особливо популярними стали грузинські та вірменські напої на розлив. Вони мають схожий процес виробництва – перегонка виноградного сусла, витримка в дубових бочках, багатий аромат і тривалий післясмак.

Бренді з Грузії часто мають більш фруктовий профіль з нотами винограду, абрикосу та мигдалю. Вірменські напої вирізняються м’якістю та легкою солодкістю з відтінками ванілі та карамелі. І головне – коштують вони значно дешевше за французький коньяк, хоча за смаковими якостями різниця для більшості людей майже непомітна.

Ну а у менш пафосних українських закладах все частіше можна побачити коньяк на розлив з тетрапаків у форматі 5 або 10 літрів. Вони ідеально підходять для великих компаній або святкувань. І хоча на етикетці може бути написано "бренді", за смаком та якістю цецілком може бути напій рівня справжнього коньяку.

То що ж важливіше: назва чи смак?

Ось тут і криється головна суть проблеми. Французи захищають назву "коньяк", тому що це величезний бізнес і частина національної гордості. За кожною пляшкою стоять мільйони євро експорту, податків і робочих місць. Але для пересічного споживача головне не географічне походження, а смак і якість напою.

Хіба грузинський або вірменський бренді стає менш смачним тільки тому, що він не з Коньяка? Чи український бренді з карпатського винограду менш вишуканий через відсутність французької етикетки?

Відповідь очевидна: важливе не те, що написано на пляшці, а те, що ви відчуваєте, коли п'єте з свого келиху. Аромат, післясмак, глибина смаку – ось що робить напій справжнім. Коньяк – це про атмосферу і задоволення, а не про юридичні обмеження.

Висновок: важлива не етикетка, а душа

У Україні сьогодні можна насолоджуватися напоями з усього світу – французьким коньяком, грузинським бренді, іспанським хересом чи українською горілкою. І не має значення, що саме написано на етикетці, якщо вам подобається смак і настрій напою.

Наступного разу, коли замовлятимете келих закарпатського бренді у барі чи ресторані, не соромтеся сказати: "Для мене це справжній коньяк". Адже головне – це насолода від смаку, а не місце виробництва. І французи, можливо, з цим не погодяться – але ваші рецептори точно скажуть "так".