Я знаю, що таке алкоголізм не з чуток і не від знайомих. Чого дивуватися, залежність процвітає , люди починають пити все раніше… і це не вчора почалося. Я й сам під це діло попав, був у цій багнюці так глибоко що й не знав чи виберуся. Але я вибрався. А як? Оце і є моя історія про кодування від алкоголізму в Рівному https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/

Все почалося тихо й непомітно. Спершу були якісь «випадкові» п'ятничні посиденьки з пацанами. Всі пили – і я теж, бо хто ж хоче виглядати білою вороною? Тим паче що мені подобалось. П'ятниця перейшла в суботу, а потім уже всі дні тижня стали підходящими для випивки. Пам'ятаю як тоді все здавалося нормальним. І ні про яку лікарню від алкоголізму я й думати не міг. Ну типу, п'єш бо життя тяжке, роботи мало, грошей теж нема та й хто чесно кажучи, зараз не п'є? Але правда така, що саме тоді я став на цей слизький шлях, на якому і підслизнувся. Життя поступово перетворилося на каламуть, як брудна вода в калюжі після дощу. Зранку прокидаєшся – вже погано, всередині порожнеча, болить голова, а серце десь аж у п'ятах. Що робиш? Знову п'єш, бо це єдиний спосіб не відчувати всю ту гидоту, що накопичилася в душі. А потім п'яний ідеш на роботу, або навіть не йдеш, бо вже не в змозі. На роботі тебе терплять, поки ще хоч якось працюєш, а потім – гудбай. Так я і залишився без роботи. Але ж ні, я все одно не подумав, а де в Рівному лікують від алкоголізму, можливо мені допоможуть? Ні, я про це не думав… Після того пішло все коту під хвіст. Спочатку дружина сказала що більше так не може, забрала дітей і пішла до своєї мами. І я її не звинувачую – хто б витримав життя з таким типом як я? Потім друзі почали відвертатися. Та і не друзі вони були як виявилося, а просто товариші по чарці. Коли ти тверезий, їм до тебе діла нема. Сидиш один у квартирі, п'єш зранку до ночі, не помічаючи, як пройшов ще один день, ще один місяць… Але знаєш, що стало для мене справжнім ударом? Коли одного дня я побачив своє відображення в дзеркалі і не впізнав себе. Там був не я – був якийсь чужий, страшний мужик з опухлим лицем і мутними очима. І от тоді щось в мені клацнуло. Зрозумів, що далі так не можна, що я себе знищую, що вже нічого людського в мені не залишилося. Це було важко усвідомити, але саме тоді я вирішив: або я спробую щось змінити, або мені кінець. Але нажаль я тоді ще не знав про кодування від алкоголізму в Рівному в центрі «Матері проти залежностей», де мені в кінці кінців допоможуть. Мене чогось лякали наслідки кодування від алкоголізму і я вирішив, що справлюсь сам. Спершу взагалі було так складно, дуже складно. Пам'ятаю, як мене трясло від відсутності алкоголю. Всі ці ломки, піт, нерви, злість на весь світ. Але потім я подумав про себе, типу уяви що це як сходження на гору: якщо ти пройдеш найважчий шматок, то далі вже стане легше. Згодом я навіть знайшов групу підтримки, почав ходити на зустрічі. Повторюсь, лікуватися я не хотів, наслідки після кодування від алкоголізму мене тоді лякали. А там начебто люди такі ж як і я сидять, діляться своїми історіями. Це мені навіть на якийсь час допомогло – усвідомлення що я не один, що багато хто теж пройшов через це. Ну от я подумав що начебто и не знадобилось мені шукати анонімне лікування алкоголізму. Я почав шукати роботу, будь-яку. Хотів просто повернутись до нормального життя. Спочатку взяли вантажником, потім, коли трохи набрався сил, влаштувався водієм. Потім навіть на стару роботу повернувся – не одразу звісно але я цього добився. Почав спілкуватися з дітьми, з колишньою дружиною. Вона бачила що я змінився і почала мені довіряти. Але… Я не кинув пити зовсім. І через місяць я зірвався. Запій. Це страшне слово. Все знову пішло кудись під три чорти. Спершу думав що це просто один раз. Випив знову, а потім ще раз. І ще. Спочатку наче все було під контролем але дуже швидко це вийшло за межі будь-якої логіки. Потім уже не контролював скільки п'ю і коли зупинитися. Ти кажеш собі: «Ще один день і вистачить». Але ти не можеш зупинитися. Ще один день, ще один вечір, а потім ще одна ніч у тумані. Так мені довелося шукати виведення із запою на дому у Рівному…

Раніше я думав, що після всього цього досвіду зможу тримати себе в руках що я справився без кодування від алкоголізму, ціна у Рівному якого мене навіть лякала, я навіть не хотів думати про це. Але ні воно просто знову засмоктало мене. Запої страшні – не можеш встати, не можеш перестати. Це таке собі замкнене коло з якого нема виходу. Ти в стані коли все одно хто ти, де ти і що відбувається навколо. Здається що весь світ зникає і ти залишаєшся тільки з пляшкою. Ні роботи, ні родини, ні друзів – нічого не має значення, тільки бухло з тобою, яке тебе тільки вбиває... Колишня дружина бачила це звісно. Вона не могла більше дивитися як я скочуюся назад, і сказала що цього разу вже точно все раз я не хочу у лікарню від алкоголізму. Забрала дітей і поїхала. І я знову залишився один, знову на тому самому дні де вже був раніше. Сидів у квартирі яка перетворилася на якийсь смітник. Порожні пляшки, недоїдки, брудні речі всюди. Здавалось що це не квартира а якийсь смітник який відображав те що було в моїй душі.

Тоді я думав що все скінчено. Що ніякої надії немає, ніякого світла в кінці тунелю. Лише темрява і відчуття що ти потонув у цьому болоті. Кожен ранок починався з болю в голові, відчуття пустоти і ненависті до самого себе. І все що ти міг зробити – це випити ще щоб хоч трохи забутись, щоб на якийсь час перестати відчувати цю гидоту всередині. Одного дня мені подзвонив мій старий друг… З яким через своє пияцтво я посварився ще кілька років тому. Він і підказав мені кодування від алкоголізму в Рівному у центрі «Матері проти залежностей» на вулиці Горохович А, 19. Я тоді сказав – ні, ніякі відгуки про кодування від алкоголізму мене не запевнять. А тоді він сказав – ти хочеш померти от так? Ну що ж, твій вибір…

Я тоді не послухав. Знову вдарився в своє – бухати, не думаючи ні про що. Одного вечора п'яний вщент пішов у гендель. Дешевий у нас тут є, всі там кучкуються. Не пам'ятаю, як все почалося, але пам'ятаю як отримав перший удар. А потім ще один. Влетіло мені добряче. Падав на землю чув як навколо сміялися, як хтось кричав. Тоді зрозумів що все, мені кінець. Прокинувся в якомусь провулку весь побитий, все боліло кров на обличчі на одязі. Голова гуде в очах темніє, а всередині пустота і відчай. І от тоді я подумав: а може не так і погано померти від кодування від алкоголізму, ніж від бухла або чийогось кулака. Тому що я відчував що від бухла я вже і так помираю тільки повільно і болісно. У бійці це звісно буде швидше. Я і сам не знаю як тоді взагалі прокинувся. Я лежав на холодній землі вдивляючись у темне небо і знову думав про ті слова друга – ти хочеш померти от так? І знаєш, щось в мені зламалося. Я зрозумів що далі так не можна. Я не можу залишати своїх дітей без батька навіть якщо я і не найкращий батько. Я не можу далі жити так щоб тільки страждати і змушувати страждати всіх навколо. Я розумів, що сам я не впораюсь ніколи що мені потрібна допомога. Зібравши рештки сил я встав. Йти було важко, кожен крок віддавався болем у всьому тілі але я йшов. Пам'ятаю як зупинив якусь тачку і попросив відвезти мене додому. Водій спершу не хотів брати мене але коли побачив у якому я стані, зрозумів що мені потрібна допомога. Бувають же такі люди! Йому не було гидко від того, що від мене смердить що я увесь у крові. Я тоді подумав ще що моя перша винагорода за те що я у лікарню від алкоголізму погодився звернутися. Приїхавши додому зразу я впав на ліжко і вперше за довгий час заплакав. Не від болю, не від страху а від відчуття того що я нарешті дійшов до межі після якої або зміни, або смерть. Наступного дня я вирішив зробити те, чого боявся всі ці роки – звернутися у наркодиспансер в Рівному. Подзвонив тому самому другові. Він навіть не здивувався, ніби чекав на мій дзвінок. Сказав що допоможе, дав номери (097) 000-46-71 і (099) 000-46-71. Упустимо все інше і от я стояв перед дверима центру «Матері проти залежностей» на вулиці Горохович 19 https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/ Тремтять коліна пам’ятаю, вагаюся, я все ще вагаюся... Було страшно, соромно, хотілося втекти але я дав слово і хоча б раз у житті я маю його дотриматися.

Зайшовши всередину я відчув як мене охоплює страх і водночас якесь дивне полегшення. Тут були люди які знали що таке алкогольна залежність які самі через це пройшли або допомагали іншим пройти. Взагалі відгуки про лікування алкоголізму у Рівному як я потім почитав були реально правдивими. Мене зустріли тепло, поговорили зі мною і чесно кажучи я не пам'ятаю всі деталі того дня. Пам'ятаю тільки що в якийсь момент мені стало легше. Наче той важкий камінь на моїй душі почав потроху відпадати.

Наступні кілька днів були ще такими радісними, так воно й не дивно. Хоча фізично я почувався добре, мені зробили виведення із запою, мене прокапали, зі мною подружилися я взагалі такого не очікував! Морально звісно все ще було відчуття що твоє тіло протестує проти того, що ти намагаєшся зробити. Відсутність алкоголю – це було наче відриватися від частини самого себе. Але я знав що я в правильному місці, я відчував що тут зможу повернути собі життя, стати тим ким я є. Кожного дня я сидів на зустрічах, слухав історії інших людей і розповідав свою. І не боявся! Я знав що я не один. І це не просто лікарня від алкоголізму – це місце де тобі хочуть допомогти, це друзі, це нова сім’я в кінці кінців. Якийсь момент тут став переломним. Я зрозумів що хочу жити. Не просто існувати а жити. Хочу бачити як ростуть мої діти, хочу знову бачити усмішку на обличчі колишньої дружини, хочу повернути повагу до самого себе. І тоді я прийняв рішення – пройти повноцінне анонімне лікування алкоголізму. Де гроші я взяв? Колишня, друг, який ще вірив у мене, вони мене виручили. Рішення для мене було хоч все ще важким але я знав що це мій єдиний шанс. З кожним новим днем ставало легше. У цьому центрі працювали справжні професіонали. Лікарі не тільки допомагали справлятися з фізичними симптомами але й підтримували мене морально ПОСТІЙНО. Це не той випадок, коли тобі зробили підшивку від алкоголю і все гуляй, ходи може на збори та і просто сиди у кімнаті. Ні. Я відчував що вони справді хочуть мені допомогти і це давало мені сили не здаватися. Пройшов місяць, потім два. Я відчував як повертаюся до життя. Лікування алкоголізму не обмежувалося лише медикаментами – тут були заняття з психологами, зустрічі групи підтримки, навіть фізичні вправи щоб повернути тілу здоров'я. Ну і всякі проблеми з підшлунковою у мене були – підлікували підлатали як то кажуть. З серцем, ну то таке вже, то з народження у мене. Але мені доводилося відновлювати не тільки своє тіло але й розум. Я вчився справлятися з тривогами і спокусами, вчився дивитися на життя по-іншому. І в цьому мені допомагали усі в центрі «Матері проти залежностей». Пам'ятаю як одного дня підходить до мене лікар і каже типу – ти справді молодець, ти пройшов цей шлях і заслужив шанс на нове життя. Він був для мене як господь! Це він напочатку робив мені виведення із запою, потім кодування від алкоголізму, спілкувався зі мною, підтримував мене. І от в той саме момент я зрозумів що не тільки вони всі допомагають мені – я сам зробив для себе багато. Я змінився і вперше за довгий час відчув гордість за себе.

Минуло вже два роки з того моменту як я пройшов анонімне лікування алкоголізму у «Матерях». І вже два роки я не п'ю ЗОВСІМ, так-так зовсім! Ці два роки реально стали найкращими роками мого життя. Я повернувся до нормального життя. Почав більше часу проводити з дітьми, влаштувався на стабільну роботу. Колишня дружина бачить як я змінився і хоча ми не повернулися один до одного вона підтримує мене і ми знову стали справжніми друзями. Заради дітей, а це все що мені потрібно. Бо я їх дуже люблю і зроблю для них усе!

Я вдячний лікарям центру «Матері проти залежностей» за те що вони дали мені другий шанс. Вони не просто зробили мені кодування від алкоголізму, наслідки до речі яких я боявся мене не турбували і я зрозумів що головне – це звернутися у правильне місце. Так от тут мене не просто вилікували від фізичної залежності – вони допомогли мені знайти самого себе. Я знаю, що моє життя все одно не буде легким але я готовий до викликів. Я більше не той зломлений чоловік який лежав у провулку. Я знову людина, і це найголовніше. Дякую за увагу, а кому цікаво – ось сайт центру де я лікувався: https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/