Мене звати Василь. У мене за плечима скажемо так алкогольний стаж років 15. Ну це так скажемо конкретного алкоголізму. Я не рахую ранні роки, коли це були скажемо так дитячі забавки.

Тепер я знаю,  де в Рівному лікують від алкоголізму так, щоб більше не бути залежним від цих напоїв, які тільки і роблять, що вбивають. Повільно, але впевнено.

Одразу скажу, що я не рекламую, я розповідаю про те, як пройшов лікування алкоголізму в місті Рівне в чудовому центрі «Матері проти залежностей». Я розкажу про своє життя. Кожен для себе зможе зробити висновки.

Я завжди думав, що алкоголь це частина веселощів, спосіб випустити пар після напруженого дня. Ніколи не вважав, що пити пару келихів після роботи це проблема, яка призведе до необхідності лікування від алкоголізму в м Рівне. Але ось як це сталося...

Ще в юності я виріс у маленькому містечку, де випити після школи або у вихідний день було нормою. Випивка була невід'ємною частиною наших зустрічей. Я завжди міг розраховувати на компанію для того щоб «відпочити» з пляшкою чогось горяченького.

Коли я виїхав на навчання в університет, алкоголь став мовою, якою ми спілкувалися з новими друзями. Вечірки, студентські заходи іноді навіть лекції які ми пропускали, бо голова розсікалась після чергової нічки. Це було весело, життєрадісно. І знову я не бачив в цьому ніякої проблеми. Якщо випивати, то з друзями, і це нормально правда? Не всі ж після цього опиняються у центрі лікування алкоголізму.

Після університету я почав працювати, і життя стало більш рутинним. Робота, дім, вихідні. Але та рутина стала терпимішою, коли після роботи я зупинявся на кілька келихів з колегами. Це було як віддушина. Ми сміялися, жартували, обговорювали робочі моменти. Інколи з колегами це перетворювалося на щоденну традицію. А якщо не вип'єш здається ніби щось пропустиш, ніби опинишся поза колом. Часто сміялися з того що комусь жінки дають таблетки щоб чоловік не пив горілку або про те, що зробити, щоб чоловік не пив горілку – та це не можливо, справжній чоловік буде завжди пити і таке інше. Це дуже, дуже не правильно звучить, так не можна думати ніколи і тим паче говорити! Час минає, а з ним росте й звичка. Я почав замічати що кількість випитого збільшується. Спочатку це було забавно, але згодом... Знаєте важко пояснити момент коли п'єш не тому що це весело, а тому що так легше. Легше забути про напруження, про тривоги які почали виповзати з усіх куточків мого життя.

З собутильниками ми ніколи не говорили про наші «засідання» як про щось серйозне, типу що комусь із нас треба зробити кодування від алкоголізму. Алкоголь був нашим спільним другом, який завжди був поруч. Я знав що кожного дня вони чекатимуть на мене в звичайному місці при звичайному столі, із звичайною порцією. Я ніколи не замислювався що мої вечори перетворились на безперервний ланцюг однакових зустрічей за чаркою. І кожного разу коли я йшов додому в моїй голові крутилася одна й та ж думка: «Завтра знову. Це буде весело».

Але чи справді це було весело? Я починав втрачати відчуття, що таке веселощі без алкоголю. Чи я справді був щасливий? Ці питання почали мене турбувати, але я їх відкидав. Завтра ж новий день, нова зустріч, новий келих наповнений чимось смачненьким... Я не хотів шукати як викликати відразу до алкоголю, тому що мені це не треба, мені подобався алкоголь і я не бачив сенсу у прожитих днях без пива, горілки, коньяку, та всього на що гроші є на даний момент…

Для мене життя почало крутитися наче знаєте велика карусель, яка набирала швидкості із кожним келихом. Спочатку алкоголь був способом розслабитися але згодом він перетворився на щоденну необхідність. Почав пити зранку кажучи собі, що це просто для того щоб відбити похмілля, щоб налаштуватися на робочий день. Чарка за чаркою і день минає не встигнувши початися.

Згодом гроші стали проблемою. Я б уже декілька разів зміг би з’їздити на лікування алкоголізму у Рівне за пару своїх запоїв… Я працював, але здавалося що моя зарплата тане швидше ніж я встигав її отримувати. Часто думав про те, щоб зменшити витрати на їжу або на щось інше що здавалося менш важливим порівняно з моїм «розслабленням». Як це часто буває мої думки про економію зникали як тільки я переступав поріг алкомаркету. Ну або забігайлівки якоїсь. Але аж ніяк це не був наркологічний центр у Рівному, нажаль. Стільки часу втрачено було, жах!

Конфлікти ставали моїми постійними супутниками. Коли ти п'яний твій розум гострий як затуплений ніж. Легко втратити терпіння, легко образити когось або втратити друзів. А я втрачав їх швидко. Влучав у словесні перепалки, часто навіть у бійки які завжди закінчувалися жахливими ранками і відчуттям провини яке здавалося змивалося лише новою пляшкою чогось міцненького.

Борги почали накопичуватися. Від початку це були невеликі суми які я позичав у друзів але згодом вони перетворилися на значні заборгованості перед знайомими і навіть кредитами у банках, хоча і давали мені потроху там щось. Моє життя звузилось до простору між роботою, випиванням та домом, де я рідко був тверезим. Стільки грошей на вбивство самого себе, а міг би раніше пролікуватися, тим паче що ціна лікування алкоголізму у Рівному в «Матерях» явно була менша аніж я пропивав. Не кожен наркодиспансер у місті Рівне може похизуватися такою якістю лікування алкоголізму за такими цінами. Мені у прямому сенсі слова пощастило потрапити саме сюди.

До речі, пити зранку стало звичкою. Вдома завжди стояла пляшка, щоб «підбадьоритися» перед роботою. Я пив на швидкість щоб встигнути до роботи а потім знову після неї, щоб «заспокоїтися». Моє обличчя в дзеркалі почало змінюватись, ставало набряклим, очі часто були червоними та припухлими, а шкіра вже давно втратила здоровий колір. Я відчував себе виснаженим але продовжував пити. Типовий алкоголік такий.

Якось вранці прокинувшись після чергової важкої ночі я почув, як мій телефон дзвонить без упину. Це був дзвінок який я не міг ігнорувати, дзвінок який змусив мене замислитися про те де я і що я роблю зі своїм життям. Мій старий друг, з яким я давно не спілкувався питав чи все зі мною добре. Його голос звучав насторожено, ніби він відчував що щось не так. Саме він мені порадив зробити кодування від алкоголізму в Рівному. Хоча сам він не випивав. Ну так, як всі нормальні люди скажімо так.

Коротше мій друг, голос якого завжди був спокійним і виваженим того дня звучав особливо серйозно. Він сказав мені що явно маю проблеми з алкоголем. Це було як удар під дих. Я слухав, як він говорить про якийсь наркодиспансер у Рівному «Матері проти залежностей» про те як там допомагають людям, які опинилися в такій же ситуації як і я. Він навіть дав мені контакти цього центру наполягаючи що мені варто звернутися за допомогою. Він дав мені оці два номери: (097) 000-46-71 і (099) 000-46-71 і сказав запиши собі у телефон. Адресу прислав – м. Рівне, вул. Горохович А., 19. Як же я йому зараз вдячний за це, він просто був посланий мені богом. Ці лікарі, це місце.

Але тоді я ще не міг прийняти це. Як він може думати що я алкоголік і відправляти мене на лікування алкоголізму у Рівне? Я зустрічався з друзями, ми розважались, це було нормально правда? Я не відчував що я залежний. Я міг зупинитися коли захочу. Все це було просто способом провести час не більше. «Мені не треба ніяке дідько кодування від алкоголізму відгуки свої залиш при собі, не потрібно мені ніякого лікування. Я зможу сам справитись!» оце десь ледь не кричав я у слухавку. Мій гнів розлився на нього як потік лави. «Я не алкоголік! Ти знаєш які бувають наслідки після кодування від алкоголізму?? Ти хто такий щоб мене виправляти?? Ідіть геть із своїми порадами!» оце продовжував я кричати. Потім розмова завершилась і я відкинув телефон. Це було як вирок моєму спокою. Після цього розмови мої вечорами стали ще темнішими.

Після того дня я став пити ще більше. Якби мовчанням можна було зупинити думки я би випив усю горілку на світі. Дні перетворилися на неперервне вживання алкоголю коли ранок вже не відрізнявся від вечора. Я навіть перестав помічати коли день змінився на ніч коли мої робочі дні стали просто перервами між випивками.

Втративши гроші, друзів, сенс життя, я продовжував іти по цьому шляху не бажаючи прийняти те що моя залежність давно взяла наді мною верх і мені дійсно потрібне лікування алкоголізму у Рівному та чи ще десь. Адже лікування алкоголізму в домашніх умовах в моєму становищі неможливе було просто, я повністю залежний. І так із кожним ковтком я забував про свої проблеми, але тільки до того моменту поки не прокидався знову з болісним присмаком реальності у роті. Життя без алкоголю виглядало неможливим а життя з алкоголем ставало непосильним тягарем. Це був глухий кут.

Та ніч була особливо тяжкою. Я прокинувся в якомусь напівпорожньому підвалі де ми з друзями влаштували чергову «вечірку». Піднявшись із холодної бетонної підлоги я відчув гострий біль у грудях. Моє серце билося немов хотіло вирватися на волю. Я подумав що помираю. Самотність, страх і відчай заполонили мене. Це було як пробудження, жахливе і реальне. Не пам’ятаю як дістався додому весь час думаючи про його пораду пройти лікування алкоголізму у Рівному. Згадав, що у мене є контакти. З останніх сил я набрав. Голос на тому кінці дроту був спокійний і заспокійливий. Я майже не пам'ятаю що говорив але пам'ятаю що сказав що мені потрібна допомога.

Знайшовши гроші до речі у того ж друга позичив, я зібрався і поїхав у Рівне на лікування алкоголізму «Матері проти залежностей». Прибувши туди я все ще сумнівався чи правильно я роблю. Мій страх перед невідомістю і зміною живив мої сумніви. Але все змінилося коли я переступив поріг цього центру лікування алкоголізму.

Мене зустріла команда професіоналів, психолог, нарколог, соціальний працівник. Їхнє ставлення дійсно було не таким як я очікував. Вони слухали мене не перебиваючи, не осуджуючи. Вони дивилися на мене немов бачили людину а не просто чергового пацієнта.

Психолог поговорив зі мною про мої страхи та надії. Нарколог у Рівному до речі наче найкращий, обговорив зі мною фізичний аспект моєї залежності і пояснив як вона впливає на мій організм. Спілкування з ними дало мені зрозуміти, що я не один що є люди, які готові мені допомогти.

Про центр я міг би говорити дуже багато. Можна на сайті ще почитати про них – https://narkohelp.com.ua/. Це місце зі світлими кімнатами, спокійною атмосферою і відчуттям безпеки яке я давно не відчував. Лікарі завжди були доброзичливі і уважні. Вони робили все щоб я відчував себе спокійно. Спочатку зробили виведення з запою, у місті Рівне це вперше. Все професійно і чітко.

Мій час  у центрі лікування алкоголізму «Матері проти залежностей» став для мене точкою відліку нового життя. Лікування алкоголізму було нелегким,= вимагало багато сили, відданості та бажання змінити себе. Дні наповнювалися розмовами з психологом. Це реально допомагало мені краще зрозуміти корінь моєї залежності.

З кожним днем я відчував як стаю міцнішим, більш усвідомленим. Підтримка лікарів та спільноти тих хто також боровся зі своїми залежностями стала незамінною. Ми ділилися своїми історіями, успіхами та невдачами, що давало кожному з нас сили йти далі. Відгуки про лікування від алкоголізму тут у мене з кожним днем, тижнем, місяцем були все більше позитивні.

Після завершення лікування я повернувся додому але я вже не був тією людиною якою був раніше. Моє нове життя без алкоголю почалося з нових звичок. Я почав відвідувати спортзал що допомогло мені відновити фізичну форму та почуватися більш здоровим. Ранкові пробіжки стали моєю невід’ємною частиною дня.

Я відновив стосунки з сім'єю які дуже постраждали через мою попередню поведінку. Вони побачили в мені зміни і дали мені другий шанс за що я безмежно вдячний.

Зараз дивлячись на своє життя я розумію що рішення поїхати у  наркологічний центр у Рівне «Матері проти залежностей» було одним з найкращих які я коли-небудь приймав. Я не тільки відмовився від алкоголю, але й знайшов новий сенс у житті. Чого і всім бажаю!