Вітаю усіх. Історія буде написана можливо трохи сумбурно, але я постараюся щоб вона була цікавою і корисною) Мене звати Олена, я з Києва, але живу у Рівному зараз, тому що тут моя мама. І саме тут я знайшла кращий пансіонат для літніх людей – Київська область таким не може похизуватися навіть) Так, це стало необхідністю одного разу, але я не пошкодувала. Нам необхідно це було і я рада, що знайшла саме цей будинок для престарілих у Рівному – «Благодать». Багато факторів на це сприяли і всі як змовились, все і одразу, я це буває завжди.

Якщо коротко, то батьки мені залишили квартиру в Києві, а самі у свій час переїхали у Рівне, там де і їхня батьківщина. Не любили вони Київ чомусь. Ну, мама так точно, а батько напевно просто погодився. Якщо що, батько в мене живий і все з ним ок. Напевно. Ми не спілкуємось вже кілька років. Він те щоб мене дуже любив з самого мого народження, просто його цікавила завжди робота та бізнес. Типу нас забезпечувати, але по факту я себе забезпечувала сама ще зі школи. Ну і мама звісно допомагала, коли вона ще працювала. І квартира в Києві до речі теж мамина, просто жили ми там спочатку всі разом. А тепер, коли вони розійшлися, батько навіть не запропонував і ні копійки на пансіонат для літніх людей для мами, який так був необхідний. Що вже казати про щось більше, про турботу чи цікавість з його боку. Розходилися вони не один раз, але на щастя останній був останнім. І більше ніхто його пробачати не буде. Ми зараз чудово живемо без нього і хоча образа є, але то чисто почуття. Почуття зради і байдужості. Ну що ж, досить вже, і так багато часу цій людині приділила)

Я в Києві закінчила університет, займалася дизайном і шиттям і мені це дуже-дуже подобається. Моєю метою було стати якнайшвидше незалежною і достатньо заробляти, щоб я мала змогу відкладати на майбутнє. Коли мати розвелася з моїм батьком, вона ще працювала у Рівному у цеху. Я її запрошувала до Києва, часто сама приїздила у Рівне. Ми одна за одною звісно скучили, але вона все казала, що мені потрібно сім’ю вже заводити, дітей народжувати… Багатьом знайомо, так?) Але я не квапилась. Я мала стати незалежною, самодостатньою, бути готовою до усього, але ж ніяк не думала що буду готовою і до того, щоб віддати маму у будинок престарілих, ціни на який теж відповідають якості. Адже для мами потрібне найкраще. І ось до чого я не готова була, так це до цього. Взагалі хороших пансіонатів у Рівному напевно не багато, і дякувати богу, що я знайшла саме «Благодать», яка знаходиться у Рівному на вулиці Володимира Стельмаха 28А. Якщо цікаво про них почитати, то ось їхній сайт: https://pansionat-blagodat.com.ua/pansionat-dlya-litnih-lyudej-rivne/ І так, це кращий заклад, ніж пансіонат для літніх людей у Львівській, Хмельницький, Київській області. Тому що я шукала, так, у деякі я їздила і хоча на перший погляд було все ок, та багато чого мене насторожувало. А потім почитавши в інеті історії, то то про один з них щось спливе, то про інший. Реально, мені пощастило, що саме у Рівному кращий пансіонат для літніх людей, недалеко від маминого дому.

Але що ж сталося? Як я і казала, у той період, коли батько пішов геть, мама захворіла. Вона не відразу мені сказала, що з нею відбувається та нишком від мене ходила до лікарів обстежуватися. Казала, що не хотіла мене турбувати. Я би краще забрала її до лікарів у Київ і тут би пройшли обстеження, але вже яка різниця. Чи то через нерви, чи то через вік, може щось спадкове. Знайшли пухлину, злоякісну, добре що на ранній стадії, але все одно страшно. Це дуже страшно. Але є всі шанси вилікуватись. Я просто в шоці. Мама скільки могла, стільки від мене приховувала, але на щастя не довго. Ми почали шукати варіанти і клініки. Усі як одна пропонували операцію, яка не із дешевих. Що ж, робити нічого, довелося брати кредит, продавати цінні речі, діставати все-все із «заначок». Звернутися до батька… Але мати на відріз заборонила це робити. Але я все одно почала його шукати, він же номери телефонів змінив, у соцмережах я його не знайшла і взагалі, наскільки я потім дізналася, він поїхав у Одесу. А тим часом ми знайшли необхідну суму грошей і все, залишалось тільки пережити операцію. Після якої саме і знадобиться будинок для людей похилого віку. Але не через те, що щось не так пройшло, нас попереджали про наслідки і що буде важкий період, але ми маємо його пройти.

Все пройшло добре, життю нічого не загрожує. Так, тепер довгий період відновлення, постійне спостереження, але головне що зараз чисто, усе пройдено. У Києві мама не хотіла жити та і все ж таки лікарі її у Рівному, які все знають про неї, всю її історію хвороби. А вдома як то кажуть і стіни лікують. Та проблема була у тому, що я не могла покинути Київ і роботу. Мамі необхідні дорогі ліки, які вона собі не зможе дозволити. І якщо я би покинула роботу, я би не змогла її цим усім забезпечити. Плюс кредити, які треба було віддавати. І тоді мама запропонувала розглянути державні будинки для людей похилого віку … Я була в шоці, я не хочу наговорювати на такі установи, але мамі необхідний був постійний нагляд, особливий, а таким установам я уж точно не довіряла. І не довіряю. Все ж таки це не той випадок. Я відмовила і сказала, що у такому разі краще пошукати платний будинок для людей похилого віку у Рівненській області хоча б. І після цього пішло поїхало – такі пансіонати для літніх людей ціни встановлюють непідйомні, та ще й не зрозуміло що вони дають, можливо вони обманюють і все таке інше. Людина старої закалки видно ще.. Але ні, ні про ніякі державні будинки для людей похилого віку і мови не йшло.

Вирішувати потрібно було швидко і тому я на одному сайті зробила пост, де попросила порадити хороший будинок престарілих у Рівненській області. Вся надія була на знаючих людей і мені практично моментально відписало кілька людей, які порадили «Благодать». У Рівному! Це було дуже добре, тому що поряд з домом. Адресу я вже вказувала вище. Отже, ми вирішили довіритися. Маму поставила просто перед фактом, що ніякі державні будинки для людей похилого віку, тільки приватні) Їй нічого не залишалося, окрім погодитись)

Так, це ще один фінансовий так би мовити «тягар». Але здоров’я мами було найголовнішим. У мене хороша робота в Києві і поки я не мала змоги працювати в іншому місті, я залишалась тут, заробляла гроші, віддавала кредит і т.д. Так, хоча я і заробляла вище середнього, було важкувато перший час. Але воно того варте. Кожні вихідні я старалася приїжджати навідувати маму у «Благодать». Хоча я знаю що там чудові умови, все одно ж переживала, та і скучила) Але знала, що мама в порядку та і їй самій там дуже подобалося) Вона розказувала мені, що там влаштовують цікаві вечори, що вона там познайомилася з чудовими людьми. Мама у мене взагалі то дуже любить теревенити, пліткувати і все таке, але мені здається саме там у неї відкрився цей талант))

Тепер щодо медицини у  пансіонаті для літніх людей «Благодать». Там працюють чудові лікарі, з якими я особисто спілкувалася і не один раз. Це не просто пансіонат, тут є все, що потрібно людині, особливо хворій людині, яка не може про себе попіклуватися. Тобто це і можна сказати санаторій для відпочинку, і медичний центр для лікування і відновлення. Лікарі тут підійшли з особливою увагою до маминої ситуації і запропонували найкраще лікування. Мама уже після перших тижнів перебування у «Благодаті» стала почувати себе набагато краще! Та і я помітила, коли розмовляла з нею по телефону, у неї голос молодшав і повеселішав. Я питаю у неї, чим ви таким займаєтесь?)) Вона розказувала про їхні заходи, про нових друзів, єдинодумців. Та і всі хто там жив – хтось тимчасово, хтось надовго – всі чудові люди і щирі і добрі. Ну так, є нюанси, але то вже від людини залежить. І до речі там були і ті, хто бував у пансіонаті для літніх людей у Київській і Львівській області і вони розказували, що «Благодать» у Рівному – кращий із кращих! Просто не порівняти. І так, я сама читала багато відгуків. Були звісно і хороші відгуки на інші пансіонати, але потім про них щось знаходилося все одно, якісь підводні каміння або незадоволені мешканці. Можливо і про «Благодать» таке є, я не знаю. Можливо хтось на замовлення це все пише, але я не бачила нічого поганого саме про цей наш пансіонат для літніх людей і ціни тут адекватні, а не те що у столиці) Ну і тому напевно я вирішила написати свій чесний відгук, щоб про такі заклади як «Благодать» знало якомога більше людей, адже це дійсно достойний пансіонат для літніх людей, для тих, хто бажає своїм рідним найкращого і щоб вони не переживали за близьку людину, і знали що з нею все добре. Хоча я звісно все одно переживала, тим паче я в іншому місті, але я себе завжди заспокоювала, що зробила правильно. Тим паче ми завжди були на зв’язку, мама мені багато фото і відео надсилала і я розуміла, що вона там зовсім не сумує) Це було одне з найголовніших.

А поки мама була у пансіонаі для літніх людей у Рівному, я в Києві працювала і планувала життя далі. Так, мені було набагато легше все це робити, поки мама у пансіонаті. У мене давно була мрія відкрити сласний шоурум, займатися дизайнерством, мати ательє і ще багато чого. Просто очі розбігаються)) І так як поки маму не можу вмовити переїхати до Києва, то я зібралася переїжджати у Рівне. Так, мені знадобився час, аби вирішити надскладні питання як з роботою, так і з кредитами. Нарешті я змогла. Я запустила свій бізнес, не дивлячись на те, що довелося ще один кредит брати. Так, перші місяці важко було, дуже важко. Але я вже могла переїхати у Рівне і забрати маму. Хоча мені здалося, що мама не так сильно і хотіла повертатися додому) От уже не подумала б ніколи, що будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів може так сподобатися. Але чого я кажу, я сама там побувала і там дійсно гарно, там відчуваєш спокій і умиротворення. Реально, хоч приїзди туди час від часу і релаксуй. І зовсім не дивно, що усі відгуки виключно позитивні. Так, я шукала відгуки про наш пансіонат у Рівному, я у перший час так себе заспокоювала. А потім відійшла і зрозуміла, що ми обрали кращий варіант з кращих.

Коли я переїхала у Рівне і запустила тут свій бізнес, я почала підготовувати дім до повернення мами. Свою квартиру в Києві я здаю, тож маю до цього хорошу копійку і нам буде вистачати на ліки і жити буде простіше. Так, у мене багато часу йде на роботу, але і мама вже не потребувала постійного нагляду. Вона повернулася повністю самостійною, відпочившою, натхненною і звісно що здоровішою. І вона мені кожного разу дякувала, що я знайшла для неї саме «Благодать». Це було дуже приємно, але ще приємніше бачити її посмішку, бачити яка вона здорова, сильна і весела. До речі, нещодавно вона мені сказала, що як буде нагода, то вона би не проти ще відпочити у пансіонаті для літніх людей «Благодать»)) Ми посміялися, але її можна зрозуміти. А ще вона постійно каже, що мені потрібно на море з’їздити з хлопцем, відпочити, покупатися, позасмагати, а вона поки відпочине по-своєму)) Але поки не до цього, робота, робота, робота…

Ось така наша історія і як бачите обійшлося і без батька. Так, він знав мамину ситуацію, виявилося що він про все знав, але він типу просто «не міг» допомогти, тому що в нього інша сім’я вже давно і він потрібен їм. Ну щось таке, як завжди, банально. Та ми йому і не жалілися, не просили допомоги. Він від спільних знайомих про все дізнався, все ж таки зв’язків у нас багато залишилось. Він знав і про рак, і про будинок для людей похилого віку, і про те, як мені важно фінансово, як я на собі все тягну. І така байдужість. Я вірю що таким людям точно повертається все бумерангом і йому повернеться. А ми в черговий раз дуже вдячні  пансіонату для літніх людей «Благодать» – саме тут зібрані як на мене кращі фахівці своєї справи, самі чуйні, самі уважні і самі добрі.

Я ще не писала здається тут телефону пансіонату для літніх людей – (098) 859-68-72. Я не рекламую, я просто ділюся, кому треба, той скористається. І бажано щоб всі своїм хорошим досвідом ділились, це допоможе нам приймати важливі рішення і приймати правильні рішення, від яких часто залежить навіть життя!