Хелоу!)) Мене звуть Михаїл) І ця історія буде про мій алкогольний шлях, про мої проблеми, про моє лікування алкоголізму в Рівному про те як я потрапив у наркодиспансер в Рівному на безкоштовне лікування алкоголізму, але це була хибна справа, але згодом я знайшов саме той центр лікування алкоголізму, де мені допомогли.
Я завжди вважав, що мій життєвий шлях буде непересічним, але ніколи не думав, що він поверне мене до такої темряви. Алкоголь – це не просто рідина в пляшці для мене, це поручні, що відведуть мене до моєї пропасті.
Дитинство. Я рос в маленькому містечку Острог, де кожен знав всіх і де алкоголь вважався нормою, частиною культури. Мій батько часто пив після роботи зі своїми друзями, а моя мати завжди робила вид, що не помічає його стану, коли він приходив додому пізно ввечері. Навіть мова не могла йтипро лікування алкоголізму в Острозі, тоді там мабуть і нічого такого і не було. Та до того ж він ніколи не дозволив би шукати лікування алкоголізму у Рівненській області та навіть якщо було нормально місце, де в Рівному лікують від алкоголізму, все одно нізащо не поїхав.
Моє дитинство пройшло в цьому спокійному містечку, де головними героями вечірніх зборів були пляшки та чарки. Батько, робочий заводу, вважав своїм обов'язком завершити день у компанії друзів та пляшки пива чи чогось міцніше. Мати звикла до цього образу життя, ретельно уникала конфліктів, намагаючись захистити нас, дітей, від батькових "веселих" моментів.
Коли мені було близько 16, я спробував свою першу чарку горілки. Той вечір був наче ритуал переходу, мене вважали повноцінним чоловіком. Та та єдина чарка змінила все. Відчуття тепла, що розповсюджувалося по тілу, відчуття розслабленості та впевненості в собі стали моїм постійним прагненням. Пам'ятаю той час, коли мене вперше пригостили горілкою. Те відчуття! Якби мене підняли на новий рівень дорослості. Спочатку це були вечірки з друзями, потім – одинокі вечори з пляшкою. Алкоголь став моєю вірною компанією, моїм «щасливим» заспокійливим. Звісно краще б я тоді не бухав, а книги читав. Чи хоча б відгуки про лікування від алкоголізму))) Може в голові щось би змінилося!
Роки в університеті були розмиті в таких собі напівзапоях. Мені навіть робили виведення з запою вдома в Рівному, точніше в гуртожитку…) Поступив до універу я в Рівне, як ви мабуть здогадалися. Так от: тоді я вперше відчув, що втрачаю контроль. Я пропускав лекції, втрачав друзів, а мої відносини з дівчиною були довго на межі розриву, поки ми не розійшлися, і вона стала зустрічатись з іншим хлопцем, який не мав тих проблем, що мав я. І все це через мої постійні пияцькі вибухи. Після закінчення університету проблеми лише наростили оберти. Я продовжив жити у Рівному, на Ювілейному. Влаштувався на роботу. На роботі я не міг зосередитися, часто пропускав робочі дні. Колеги почали обходити мене стороною, а керівництво кілька разів погрожувало звільненням, поки таки не звільнили, коли я п’яним в самі знаєте у що я був... До речі, тоді я вперше (але не в останнє) почув про те, що мені потрібно звернутись у наркодиспансер в Рівному. Коротше, юність пролетіла непомітно. Запої стали нормою, друзі – пияцькою компанією. Здавалося, в мене все було добре. Але коли я почав працювати, проблеми стали неминучими. Пропущені дні через похмілля, згаяні можливості через втрату концентрації та відчуттям, що всі дивляться на мене з засудженням.
Моє особиста життя теж не була в захищеній гавані. Зірвані побачення, пропущені родинні свята, зламані обіцянки – це стало частиною моєї реальності. Але, якщо чесно, найбільше я боявся дивитися в очі своїх колишніх однокурсників, бачити там глузування типу "А, ну з ним було все відразу зрозуміло, він звичайний алкаш. Так йому і треба". Моє особисте життя перетворилося на хаос. Родина віддалілася, бо не хотіла бачити, як я руйную себе. Моя нова кохана залишила мене після одного з особливо важких запоїв. Кожен новий день починався не з надії на краще, а з пошуку наступної дози алкоголю.
І десь через місяць після розлучення з дівчиною я вирішив пройти безкоштовне лікування алкоголізму в рівненському державному наркологічному диспансері. Після розлучення, розчарований в собі та розчавлений від втрат, я зібрався з думками та вирішив звернутися за допомогою до рівненського державного наркологічного диспансеру. Мене заверили, що це місце надасть мені потрібну допомогу і дозволить вийти на шлях відновлення. Але реальність виявилася куди більш суворою. Умови в диспансері були плачевні. Вузьке іржаве ліжко в багатоліжковій палаті, вікна забиті дошками, щоб пацієнти не могли втекти, і недостатньо освітлені коридори. Персонал був перевантажений роботою і, здавалося, більше зацікавлений в тому, щоб тримати нас під контролем, ніж допомогти одужати.
Мені запропонували процедуру кодування від алкоголю, обіцяючи, що це стане рятівним кругом в моєму житті. Без розуміння всіх можливих наслідків, я погодився. Процедура проходила в старому кабінеті. Це був так званий Гарячий укол від алкоголізму, ціна якого була немаленька, хоча я вже і не пам’ятаю яка саме. Доктор дав випити трошки чогось спиртного і реакція мого організму була жахливою: шок, нудота, серцебиття до відчуття, ніби моє серце вибивається з грудей. Я був на межі життя та смерті. Потім ще після ін'єкції я відчув гострий біль і запаморочення. Згодом я дізнався, що вони ввели мені препарат, який мав викликати відразу при споживанні алкоголю.
Після виписки, я відчував себе слабким, а моє тіло постійно тремтіло. Думки про алкоголь не залишали мене. З кожним новим днем після виходу з лікарні я відчував, що щось не так з моїм тілом. Побічні ефекти від кодування від алкоголізму ніби мучили мене зсередини, це було скоріш психологічне, ніж фізичне відчуття. Раніше мені здавалося, що після такої ін'єкції алкоголь стане неможливим, але дивна річ – я продовжував пити, незважаючи на всі негативні реакції мого організму. Кожен раз після випитого я відчував гострий біль у шлунку, наче тисячі голок пронзали мене зсередини. Моя шкіра стала блідою та сухою, часто з'являлися висипання. Ночами мене мучили жахливі криваві кошмари, від яких я прокидався в поту, не можучи дихати. Мої друзі та родина помітили, що я став дивним і агресивним. Менше спілкувався, тримався подалі від усіх стаючи самотньою тінню минулого себе. Але попри всі ці погані стани, бажання пити не покидало мене. Воно було сильніше болю, сильніше страху перед наслідками. Згодом, я дізнався, що такі побічні ефекти від кодування не є рідкісністю. Багато хто з тих, хто проходив подібне лікування алкоголізму у державних закладах, зіткнулися з аналогічними проблемами. Та яке ж це лікування від алкоголізму, якщо воно лише поглиблює залежність, роблячи життя ще більш нестерпним?
Я поняв, що потрібно шукати інший шлях до відновлення (саме так я собі уявляв майбутнє без спиртного – відновленим). Та цей досвід з державним наркодиспансер в Рівному лишив у мені глибокі рубці, які нагадували про важкість боротьби з власними демонами. Але продовжуватись так більше не могло, тому що мені здавалося, що я от-от з’їду з глузду, бо кожен день був як попередній: перше, що я робив – пив.
На одному з довгих вечорів, проведених за комп'ютером з купою пива, я вирішив знайти інші методи лікування алкоголізму в Рівному. Моя душа була спрагла реальної допомоги, і я надіявся, що інтернет зможе мені її надати. Серед численних відгуків та статей я натрапив на позитивні коментарі про приватну клініку "Матері проти залежностей". Пацієнти цієї клініки розповідали про особливий підхід до кожного з них, про комплексну детоксикацію та ефективні психотерапевтичні сесії. Відгуки були настільки переконливими, що я вирішив спробувати ще раз. Прибувши до "Матері проти залежностей" на вулиц. Антоніни Горохович, 19, я відразу відчув різницю. Територія клініки розташована в живописному місці. Великі дерева, густі зелені кущі, басейн, де можна було відпочивати душею і тілом. Це все сприяло релаксації та відновленню внутрішньої рівноваги. Мене зустріли дружелюбні медичні працівники, які докладно розповіли про процедури детоксикації та процес лікування від алкоголізму. Під час мого перебування там мені зробили комплексне очищення організму, виведення з запою. Кожен день мені допомагали працювати над собою досвідчені психологи, які не лише вивчали мою історію, а й допомагали знайти причини моєї залежності. Ще цінним для мене став час, проведений на свіжому повітрі. Прогулянки, спостереження за навколишнім світом, медитації – все це наповнювало мене новою енергією та вірою в краще майбутнє.
Завдяки цьому досвіду в даній клініці я почав розуміти, що вихід із залежності можливий. Я навчився цінувати себе та своє здоров'я, розуміючи, що справжнє "нове життя" починається з моменту прийняття рішення боротися за нього.
Вже минуло 1,5 року з того моменту, як я зробив крок до нового життя. З кожним днем я все більше відчуваю вдячність за те, що позбавився цієї руйнівної залежності. Я не п'ю, і це перетворило моє життя на справжній подарунок. Мій повсякденний ритм повністю змінився. Ранкові пробіжки замінили погане самопочуття після безкінечних запоїв. Я знову зайнявся своєю кар'єрою, і за цей короткий час мене підвищили на роботі, віддавши мені відповідальний проект, над яким я зараз працюю з командою однодумців. Сім'я та друзі почали знову довіряти мені. Моя сестра попросила мене стати хрещеним батьком її новонародженого сина. Це було для мене неймовірно важливим, адже раніше вона боялася залишати мене наодинці з першою своєю дитиною. За цей час я не лише відновив своє фізичне здоров'я, а й духовно вирос. Долучившись до групи підтримки одужуючих алкоголіків, я розпочав вести лекції та семінари для тих, хто тільки починає свій шлях до відновлення. Я відчуваю, що моя історія може надихати інших і показати, що вихід завжди є, якщо ти готовий боротися.
Якщо тобі дійсно потрібна професійна допомога, переходи сюди: narkohelp.com.ua
