Всєм хай. Мене звуть Валєра. І я… Я хочу розказати про себе. Я алкоголік. Був. Колись. Зараз я не п’ю і пити не збираюсь більше ніколи в своєму житті. Я більше не хочу цього робити. Я більше не хочу розстраювати свою кохану дружину, я не хочу більше лякати своїх дітей. Мені 35 років. Прекрасний вік. Але 15 років зі свого життя я витратив на алкоголь і п’янки. У 20 років я познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Я тоді також був п’яним. Ми з друзями щось відмічали як завжди. І я просто підкатив до гарної дівчини, взяв у неї телефон. Я тоді був веселим і навіть симпатичним, тож вона не відмовила. Потім ми зустрілися раз, два, почали зустрічатися. Вона інколи теж могла випити, але я в основному напивався без неї. І так, дуже швидко ми почали жити разом, у мене. І тоді я вже розслабився. Я пив при ній, я часто приходив додому п’яним, пропадав десь. Через рік нашого з нею життя разом мені вперше зробили виведення з запою на дому в Рівному. Я досить швидко почав втрачати інтерес до сімейного життя. Я зрозумів, що хочу ще погуляти, що я не готовий. Але тим не менш я все ж таки зробив пропозицію свої дівчині. Просто коли я був тверезим, я мисли по іншому, я мислив як нормальна людина. А як тільки в мій організм потрапляла хоч крапля алкоголю – все. Я був сам не свій. Чому вона мене терпіла стільки? Я не знаю, напевно тому що кохала. Та я думаю вона і зараз мене кохає, не дивлячись на те, скільки вона страждала через мене. На щастя я зараз не п’ю, я пройшов кодування від алкоголізму в Рівному, а саме зробив підшивку від алкоголю. Вже рік пройшов з тих пір. І… Я не можу описати простими словами наскільки я щасливий. Я дуже вдячний їй, що вона мене не кинула. А ще я дуже вдячний лікарям із клініки Матері проти залежностей. Ця клініка врятувала не тільки моє життя, але й життя як мінімум моєї дружини і моїх дітей. Адже вони бачили свого батька частіше за все п’яним, і вони могли стати такими ж самими. Я би собі не пробачив цього ніколи. Так, вони ще не дорослі. І трапитись може буть що. Але я вірю в них. У будь якому разі я завжди буду поруч поки я живий.Коли ми одружилися, я майже відразу пішов у запій і мені у кінці кінців знову робили виведення з запою на дому. До речі сам попросив тоді викликати мені лікаря, тому що мені було так погано… Я думав помираю. Але пити я після цього не припинив. Одного разу жінка мені сказала, що типу, а може я пойду на анонімне лікування алкоголізму.. Шоб вирозуміли, я тоді не те шо не думав про це, я взагалі вважав, що у мене не має проблем з алкоголем. І я сказав їй, що єдина проблема з чим у мене є, так це проблема з тобою. Уявляю як це було образливо і боляче. Бідна вона… Після цих слів я пішов з дому. Блукав сам. Звичайно випивав. Десь посеред ночі повернувся додому, ліг спати. Той запій продовжувався десь тиждень. Потім я прийшов до тями, потрібно було на роботу виходити. І от хоча я тоді і пив після роботи пиво чи іноді ще щось, але я не відносився так до дружини і дітей. От коли я пив сильно, напивався до поросячого визгу, то там страждали всі. Дружині я казав що не люблю її, що одружився із-за жалю. Діти мене дратували, щоб вони не робили навіть якщо тихенько сиділи собі у кімнати. Вони мене бісили, я кричав на них. І коли я бачив страх в їх очах, мене це ще більше бісило. Ви спитаєте, чому моя дружина не забрала наприклад дітей кудись і не залишала мене самого у такому стань. А я відповім. Їй нікуди було їхати. У неї нікого не було. Коли ми познайомились, вона жила в гуртожитку, знімала там кімнату. І куди вона з двома маленькими дітьми? А я, замість того щоб піти на кодування від алкоголізму в Рівному ж є таке, я продовжував пити. Одного разу я вигнав їх з дому. Я не знаю що на мене найшло. Так, я був звичайно п’яним. Я напився так, що сам не пам’ятав коли так напивався би. Я вигнав їх на вулицю посеред ночі. Я не знав куди вони підуть і мене це не цікавило. За цей вчинок я взагалі себе ніколи не пробачу. Також не пробачу і те, що я колись піднімав руку на дружину. Слава Богу хоча б дітей не трогав, недоумок.. Тоді вони всю ніч провели десь на вулиці. Добре що літо було, не холодно. Цьому взагалі нема пробачення. Коли я знову вийшов з запою, точніше мені зробили виведення з запою на дому, в Рівному мене напевно та клініка знала дуже добре вже, так от, після цього в мені щось прокинулося і я почав жалкувати за скоєне. Пообіцяв дружині зробити кодування від алкоголізму в Рівному чи десь ще, ціна не важлива. Але я зроблю це, тому що я їх дуже люблю і не хочу більше робити боляче. Діти мене просто боялися вже, зайвий раз до мене не зверталися. Коротше я почитав форуми і відгуки про кодування від алкоголізму і знайшов найдешевше. До речі мені тоді траплялась клініка Матері проти залежностей, але чому я не пішов відразу туди? Тому я подивився на сайті адресу, до речі ось сайт клініка знаходиться на вулиці А. Горохович, 19. І мені просто було лінь туди їхати. Я обрав поближче до дому. Ну і звісно ж не подумав про наслідки кодування від алкоголізму за таку ціну. Я не знаю, чи мені вкололи щось нете, чи просто надурили. Але. На мене це не подіяло. Я пам’ятаю жінка рак раділа що я зробив укол від алкоголізму і ціна така класна. А я тоді повернувся додому чомусь у дуже поганому настрої. У мене чи не депресія була. Якось так все сумо було. Лікар розказував про всілякі жахіття і наслідки від кодування від алкоголізму якщо випити бодай чарку спиртного. Просто від нього чи від тієї клініки віяло за кілометри якимось негативом.Коротше я тоді не пив десь днів 5. У мене була суцільна депресія. Я не знав що мені робити, куди піти, чим зайнятись. Через пару днів дружина поїхала з дітьми у зоопарк, а я прикинувся що мені погано, я простудився, залишився вдома. Чому я сказав на пару днів, тому що поїхали вони в Київ. Погуляти ще по місту хотілося, таке. Пару разів на день ми зідзвонювалися. А потім, в день коли вони мали приїхати, я зірвався. Ніяких наслідків кодування від алкоголізму після цього не було. Взагалі нічого наче і не було. І от мені прийшло смс в месенджері, що вони їдуть додому вже. Мені не хотілося їх бачити. Знов. Тому я пішов з дому куди очі дивилися. На пару зі мною була горілка. Телефон я вимкнув навмисно, тому що знав, що жінка мені буде телефонувати. Додому я приповз вночі, не пам’ятаю скільки тоді було часу. Жінка не спала. Вона побачила мене і просто мовчки пішла в іншу кімнату. Вона була розчарована і це зрозуміло. Так я пив 2 тижні. Не вийшов на роботу. Я втрачав все. Я знову виснажував свою сім’ю, я знову тероризував дітей. Все починалося спочатку.Коли я вийшов з того запою, а це було дуже важко навіть при тому, що мені робили виведення з запою на дому не вперше. Я почувався дуже погано ще тиждень. Мені було соромно, мені було гидко від самого себе. І я вирішив ще раз випробувати долю. Я почав шукати де в Рівному лікують від алкоголізму якісно  справжні професіонали. Мені було байдуже, скільки коштує кодування від алкоголю, куди треба буде їхати. Я був готовий. І якщо я б не зробив це саме тоді, то я б напевно не зробив цього ніколи. І так я знайшов відгуки про кодування від алкоголізму в Матері проти залежностей. Людина у своєму відгуку описувала все так цікаво, що я навіть на якусь мить подумав, що читаю роман. Але ні, людина дійсно просто вміла описувати так красиво і так пронизливо ці речі. У його розповіді я впізнав самого себе. І хоча у нього не було дітей і пив він не такими запоями як я, але я себе впізнав. І я повірив йому. Він у своєму відгуку залишив ці два номери телефону: (097) 000-46-71 і (099) 000-46-71. Це номери клініки Матері проти залежностей  І я одразу ж туди подзвонив. І я не перебільшую. Відразу. Я відчував що це мій останній шанс.Приїхавши у клініку, я відразу почав порівнювати її з тою, першою. Взагалі інше. Все інше. Навіть повітря було іншим. Воно було насичене позитивом і добром. А коли я поспілкувався з лікарем, у мене не виникло депресії, як тоді, у перший раз. У мене з’явилося відчуття натхнення. Розумієте, мені не просто зробили підшивку від алкоголю. Я спілкувався із психологом, з наркологом. Я сам не помітив, як пролетів час. Після цього я ще десь два дні був наче в хмарах. Потім я зрозумів, що час щось змінювати. Я почав дивитися на свою дружину з іншого боку. Я зрозумів, як сильно я її кохаю. Як я люблю дітей наших. Ця лікарня від алкоголізму зробила неймовірне. Мене, впертого алкоголіка, змогла перепрограмувати. Я почав дарувати квіти їй майже кожного дня. Я розумію, що цього замало для того, щоб виправити помилки. Я почав проводити з дітьми більше часу. Мої діти, це для мне все! Це моє життя. Я дякую що вони в мене є, я дякую що в мене є моя жінка, яка не кинула мене не дивлячись ні на що. Як згадаю, що я творив, коли бухав. Моїй дружині реально треба пам’ятник поставити за таке терпіння.Відтоді як я став тверезим, я став сильнішим. Змінив роботу почав більше заробляти. Діти ростуть швидко, їм постійно треба щось купувати, одягати, возити відпочивати. Ми з дружиною також разом поїхати кудись, чи в Карпати чи на море, ще не вирішили. А потім… А потім я вирішив, що пройду повне анонімне лікування алкоголізму. Теж у Матері проти залежностей. Я це вирішив разом із дружиною, це тільки заради нашого майбутнього, заради дітей. Я то розумію, що я не хочу і не буду більше пити. Але життя непередбачуване і краще перестрахуватись. А поки. А поки я вже щасливий. Я бачу яка моя жінка щаслива. Вона з кожним днем все більше розквітає. Звичайно, тому що я не роблю їй нерви, я не розстраюю її. А кохання і позитивні емоції роблять свою справу, роблять людину кращою. Але ніяк не алкоголь. Це вже повністю перегорнута сторінка мого життя, і перечитувати книгу я не збираюся.От така історія вийшла. Важко звичайно це все згадувати, але від цього нікуди не дітися. Тож тепер треба рухатися вперед і тільки вперед.