Привіт! Насправді я давно хотів розповісти свою історію, але чомусь вирішив це зробити тільки зараз. Напевно, вже настав час. Рівно десять місяців тому я пройшов кодування від алкоголю в м Рівне. https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/ Це надзвичайно гарне місто зі своєю історією і красивими краєвидами. Я це почав цінувати зовсім нещодавно, на жаль… Але тепер можна зробити деякі висновки. Відразу скажу, що все описане нижче відбувалося саме зі мною і нічого придуманого тут немає, а будь-які мої висновки є суб'єктивними. Так, життя алкоголіка – страшне. Почувши деякі історії можна навіть не повірити, або взятися за голову і подумати «невже це реально з людиною відбувалося?». На жаль, алкоголь дуже непомітно перетворю тебе з нормальної людини в маргінала, змінює тебе до невпізнавання… Ну що ж, давайте знайомитися – мене звуть Валерій, мені 35 років і я алкоголік. Зараз трошки відчув себе так, ніби я знову прийшов на анонімне лікування алкоголізму)) Але досить базікати, час переходити до суті.

Перший алкоголь

Був я звичайнісіньким пацаном з чудового містечка Ковель. Були в мене всякі хобі, цілі та мрії. Навчався нормально і з родини я нормальної, небагатої, але й далеко не бідної. У нас ніколи не було випивох, ніхто не шукав лікування алкоголізму в домашніх умовах або реабілітаційний центр для наркозалежних. Ми не голодували в 90-х, як багато людей, обноски я теж не носив, та й увагою батьків обділений не був, тобто у мене абсолютно нормальна сім’я, а був нормальною дитиной. До 15 років нічого не знав про шкідливі звички. Але потім все різко змінилося. Спочатку почав курити з друзями у гаражах, потім і пивко попивати. Пам’ятаю, як вперше пива напився… Я у тому віці дуже полюбляв грати у футбол, і ми з пацанами з двору часто збиралися поганяти м’яча. Після чергового матчу, де моя команда виграла, ми вирішили це відсвяткувати. Ми зібрались в пабі, і я вирішив спробувати пиво вперше, я почував себе дорослим. Після першого келиха мені здалося, що пиво не таке страшне, як я очікував. Ми продовжили випивати і балакати про своє, шуткувати, галасувати. Але через кілька келихів, я почувався все більш незграбно і невпевнено. Мені здавалося, що я можу бути великим танцівником, тому я пішов на танцпол і почав рухатися під музику. Через кілька секунд я вже лежав на підлозі, бо випив занадто багато і не міг контролювати свої рухи. Мої товариші вирішили, що це час піти додому, але я був занадто п'яний, щоб самостійно стати на ноги. Вони допомогли мені встати і викликали таксі, яке відвезло мене додому. На наступний день я прокинувся з головним болем і розумінням того, що я зробив дурницю, але я не міг не згадати, як весело ми проводили час вчора. Я тоді не збирався випивати так багато в майбутньому, тоді я думав, що це просто був цікавий досвід, який я ніколи не забуду. Це було скоріше дитячою забавкою, ніж захопленням. А потім батька відправили на службу у Рівне. Я вже бував до цього в Рівному з мамою, їздили погуляти, музеями походити, просто прогулятись. І ось ми переїхали до мого міста мрії. Так, це було моє місто, я відчував незвичний потяг до нього...

Початок мого справжнього алкоголізму

Саме в цьому місті я пізнав смак горілки. Почну з того, як я зрозумів, що випивати алкоголь можна не лише у п'ятницю-суботу. Чому б і ні? Ніхто ж у такі моменти не думає, що це той момент, який можна назвати переломним. І що все що в цей момент відбувається – це майбутня ціна кодування від алкоголізму або навіть госпіталізації, тобто я ось випиваю перший свій стопарик горілки в 16 років, а саме він і є першим стаканчиком, який через роки відправить мене до лікарні (до речі не в одну!). Але давайте по порядку.

Отже, тепер я перестав чекати вихідних, щоб скинутися на випивку і спокійнісінько йшов у магазин і купував 250 грамів горілки, або в народі це називається «шкалик». Підозрюю, що саме з цього моменту моя залежність і почала розростатися. Ну чим може завадити 250 грамів горілки за цілий вечір під пару фільмів? Одні плюси знаходиш. А оскільки молодий, то й уранці тобі взагалі нормально. Спочатку ти додаєш собі таке «свято» в середині тижня, щоб легше було дожити до вихідних, а потім п'єш через день. І якщо тобі хтось скаже, що це якось приведе тебе у реабілітаційний центр для наркозалежних, то ти просто іржатимеш як кінь цій людині в обличчя. Працює якийсь механізм, який робить тебе настільки впевненим у собі, що ти і слухати не хочеш, що ці 50-150 грам можуть тебе зробити потім хворим. Ти відчуваєш, що ти сильніший за цю рідину, навіть якщо вона шкідлива і призводить до бродяжництва всякому (ти ж щодня на власні очі бачиш усяких бомжів, алкашів та інших огидно виглядаючих людей), а насправді ти не помічаєш, як стаєш усе підвладнішим і підвладнішим цій гидоті.

А потім ти вже щодня «підливаєш масло у вогонь», постійно попиваючи якийсь алкоголь – таким чином підтримуєш вміст спиртного в організмі. Іноді робиш перепочинки, щоби самому собі (і деяким близьким) довести, що ти не алкаш. І якщо уважніше подивитися на своє життя, то воно схоже на щось безглузде, марне, порожнє, а ти поводишся так, ніби все в твоїм житті супер. Я спокійно відвідував роботу, а коли хтось жартував, мовляв, ти піди узнай може скільки коштує кодування від алкоголю, або, якщо дорого, то подумай про державне лікування алкоголізму, інакше тобі скоро гаплик буде, друже. Але я тільки посміхався у відповідь і казав: «Краще б налив, ніж всяку фігню мені розповідати». Притому на роботі я теж знайшов товаришів по чарці і чудово проводив час: ми зустрічалися за 20 хвилин до початку робочого дня (о 7:40), хтось уже мав з собою пляшечку 0,370, ми розливали її на 3-4 чаловік і злегка підбадьорені йшли на роботу. Потім повторювали процедуру в обідню перерву, йшли нібито за шаурмою або гамбургерами, а після роботи забігали до бару. У барі ми могли зависнути надовго. І так цілий тиждень. Працювали, загалом, як могли... І начебто все добре, але заважали особисто мені мої рідні, яких зовсім не влаштовувало, що я завжди дурний, з цим тупим блиском в очах і п'яними жартиками. Коли вони говорили, що в мене проблеми зі спиртним, то я жартував, що ми з ним досягли повного порозуміння. І я справді не бачив якихось особливих проблем і по-справжньому вірив, що можу покинути будь-якої миті. Ну чи хоча б знизити дозу. От таким я був дурнем. Але тоді цього не розумів і я продовжував. З вечора починав, потім спав, потім перед роботою, потім на роботі... А бувало, що на роботу плював і йшов пити, попередньо гаркнувши хрипучим голосом в трубку, що я застудився і не можу сьогодні вийти. Я просто брав пляшку і йшов у парк або в ліс. Засипав п'яним там десь у кущах або на лавочці... Суцільна ганьба... Притому моя алкоголізація відбувалася повільно, поступово, йшли роки, а я навіть не помічав, як лечу на саме дно. Я і не думав, що невдовзі я потраплю у наркологічний центр в м Рівне, і не в один. Не думав які наслідки після кодування від алкоголізму можуть бути. І от через кілька років такого життя я став своїм хлопцем у всіх місцевих наливайках, знав за іменами всіх забулдиг, що тиняються в таких місцях. До цього я займався музикою, грав на гітарі, тому поперемінно грав у різних групах (де до речі теж во всю пив, музиканти в цьому плані кращі товариші по чарці), збирав вінілові платівки, але поступово горілка витіснила все це. Гітару я свою продав і пропив, платівки спочатку перестав купувати, а потім і зовсім став потихеньку розпродавати. І взагалі, навіщо мати якісь інтереси, якщо є бухло? З жінками мені теж не щастило. Нормальні на мене не дивилися, а пропиті всякі ще лякали мене, хоча маю сказати, що й ними іноді в запоях не гидував... Охх, зараз зовсім не хочеться про це згадувати, але дещо я можу розповісти)) Якось я був сам вдома, у своєму будинку, і мені не було з ким спілкуватись. Було так нудно, скучно і я почав як завжди випивати водку, щоб забути про всі свої проблеми. Я думав, що це єдиний спосіб вирішити свої проблеми, але насправді він тільки погіршує все. Так само, як і якщо пити, коли у тебе немає проблем і гарний настрій. Алкоголь був всюди, він постійно псував мені життя, але без нього я вже давно не міг. Я не бачив сенсу в існуванні, якщо нема алкоголю. Я тоді вперше подумав, а як закодувати людину від алкоголю? Як воно? Що воно дає? Я думав про це і далі випивав і випивав, забував про все навкруги, мене вже не цікавило ніяке найкраще кодування від алкоголізму. Пам’ятаю, будучи вже добряче п’яним я пішов у свою спальню, тому що не міг знайти свій телефон. Я почав шукати його всюди, але не міг знайти. Тоді мені здалося, що я загубив його десь вдома. І тоді я почав перевертати всі речі в будинку, але так і не зміг знайти телефон. Потім почав переживати, що його вкрали. Я відчував, що мені потрібен телефон, аби зв'язатися з кимось і вирішив піти в крамницю за новою горілкою, аби забути про свої проблеми. Коли я вийшов на вулицю, я підійшов до перехрестя і побачив, що зовсім не можу зрозуміти, де я знаходжуся. Почав ходити по колу, не знаходячи вихід. Я зрозумів, що моя пам’ять мені відмовила. Це був страшний момент в моєму житті, коли я зрозумів, що алкоголь зачепив мене настільки, що я не можу жити без нього і що з ним мені теж погано, він мене вбиває…

Я от зараз про це пишу тут, згадую, і мене жах охоплює. На даний момент мені вже вдалося побороти свою хворобу, тому тепер я повинен розповідати про це іншим, щоб допомогти їм. Ця історія – тільки маленька частинка того, що я пережив, але я сподіваюсь, що вона надихне тих, хто зараз бореться з алкогольною залежністю, читає форуми про те як вилікувати алкоголізм, шукає відгуки про найкраще кодування від алкоголізму, або просто не розуміє в чого почати. Тож дочитайте мою розповідь до кінця. Я тоді дійшов до того, що був готовий втратити все, щоб отримати лише ще одну стопку горілки. Але я зміг зупинитися і змінити своє життя на краще. Я знаю, що це не легкий шлях, але я вірю, що кожен може знайти в собі силі, щоб розпочати лікування алкоголізму.

Моє перше виведення з запою вдома

Я пам’ятаю, як вперше знаходився у стані запою, але я швидко зрозумів, що так більше жити не можу. Мені було погано, коли мене відпускало, то треба було шукати нову дозу алкоголю, інакше здавалося, що я помру, так мені було погано. Тоді, відчувши надмірну силу волі, я зайшов у мережу інтернет, щоб знайти будь-яку інформацію про те, як мені можна допомогти вийти з цього стану. Я натрапив на сторінку клініки, яка проводить лікування алкоголізму в домашніх умовах. Я дізнався про їхню процедуру виведення із запою на дому в м Рівне, яка проводиться спеціально під наглядом лікарів. І вирішив спробувати. Вартість, я вам скажу була не дуже приємна, але що робити... Мені було страшно за життя, я не хотів помирати в муках.

Зв'язався з командою клініки і назвав свою адресу. Аж через декілька годин, мабуть 2-3, після мого дзвінка мені зателефонували та попросили приготувати деякі необхідні речі для процедури. Я відчув, що нічого не втрачаю, тому вирішив спробувати. Ще через деякий час приїхала машина з лікарями та медичною сестрою. Вони зі мною поспілкувалися, розповіли про процедуру та переконали, що я буду у безпеці. Я був дуже переляканий, але зрозумів, що це моя можливість не померти тут, у муках. Процедура виведення з запою вдома виявилась доволі непростою, і навіть трошки дивною, але я себе заспокоював тим, що я не єдиний такий, головне що поряд лікарі і вони мені допоможуть. Вони надавали медичну допомогу, спілкувалися зі мною та давали поради, як поводитися після процедури. Все було доволі просто і видно, що для них це «класичний випадок». Головне, що після проведеної процедури мені стало краще, я відчував себе більш сильним, немає більше страху за своє життя. Я отримав поради від лікарів про те, як поводитися, щоб підтримати своє здоров'я та запобігти повторному запою. Але, як ви мабуть зрозуміли, це нічого не змінило. Лише десь 4 дні, ну може до тижня, я зміг не пити. Потім я купив собі пива. Мені було нудно і я відчував, що у мене знов з’явились сили, я себе переконував у тому, що не доведу себе більше до того стану, я тепер можу контролювати себе! Ага, звісно… Кого я обманював тоді… Нічогісінько не змінилось. Через тиждень я вже йшов у знайомий бар, зустрівся зі знайомими «друзями» і все продовжилося. Я пив якимись страшними об’ємами, я не пам’ятав як я проводив вчорашній день і з ким, у мене були страшні виходи..

Настав день перелому

І ось, рівно 2 роки тому, коли я третій день поспіль лежав удома, трясся, пітнів і боявся будь-якого шороху, я почав розмірковувати. Що тепер буде зі мною? Як жити далі? Чого я взагалі досяг у своєму житті? І тоді я зрозумів, що страшно – це не коли у тебе абстинуха та супутні їй психологічні жахи, а коли попереду щось порожнє, відсутнє, і ти в цьому майбутньому присутій лише як тінь. Я не можу цей страх порівняти з похмільним, я б його назвав свідомим. У цей момент мені стало ясно, як білий день, що я самостійно покинути вже не зможу. І цього дня я зрозумів, що маю серйозну проблему. Я вирішив діяти радикально – зробити кодування від алкоголізму в Рівному, ціна начебто не так й велика.

Я знав про цю процедуру, тому що моє життя було тісно пов'язане з алкоголіками. Але треба було вирішити два питання: який вид вибрати і де саме пройти кодування від алкоголізму в м Рівне. За грошима пішов до батьків, які були раді дати мені гроші на щось справді корисне, а не на випивку, як зазвичай зі мною траплялося майже кожен кінець місяця, коли грошей уже немає, а до зарплати ще тиждень. Про те, де мені пройти кодування від алкоголізму допомогли відгуки колишніх товаришів по чарці. Всі говорили різне, але одна людина, яку я бачив кілька років тому на самому дні, а останні півроку він раптом розквіт і взагалі був красень, порадив йти до мережі реабілітаційних центрів «Матері проти залежностей». Я вирішив йому довіритися, тому що в порівнянні з рештою він виглядав справді здоровим і навіть молодим.

Отже, гроші дістав, місце вибрав, лишилося призначити день процедури. Зателефонував до центру, поговорив із дуже ввічливим менеджером, мене записали і через три дні я був у клініці. Спочатку мені було проведено очищення організму від токсинів, як можна прочитати в інтернеті відгуки про лікування алкоголізму в Рівне у мережі реабілітаційних центрів «Матері проти залежностей», то тут найкраща детоксикація в місті. А я, як людина досвідчена, можу з упевненістю це підтвердити)) А потім уже була сама процедура кодування від алкоголізму. Також мені робили спеціальний внутрішньовенний укол від алкоголізму дисульфірам у вигляді крапельниці. У процесі процедури зі мною розмовляв лікар (на жаль, вилетіло ім'я з голови, а на сайті знайти не зміг). Мене не лякали і лякали. Звичайна розмова про те, що життя може бути повноцінним і без спиртного. Не було тиску та жахалок. Пам'ятаю, він спитав, чи сам я прийшов, чи хтось наполіг. Я сказав, що сам, що втомився від такого життя. Він тоді ще посміхнувся і сказав, якщо так, то все вийде. Поки тривала процедура, мене час від часу кидало то в жар, то в холод. Загалом нічого надзвичайно неприємного. Потім були післяпроцедурні дрібниці, але то вже таке.

Як мені допомогло лікування алкоголізму в мережі реабілітаційних центрів «Матері проти залежностей»

Перші кілька днів після процедури я відчув деякі наслідки після кодування від алкоголізму – мені навіть не хотілося думати про спиртне. Не знаю, як в інших, але я реально найменше хотів думати про цю, тепер уже, гидоту. Ніколи не думав про те, що як викликати відразу до алкоголю, то будеш із-за цього почувати себе не в своїй тарілці. Пам'ятаю ліг на диван і задумався, що тепер у мене інше, нове життя. Навіть якийсь адреналін був присутній, хотілося щось робити, займатися чимось. А потім настало найскладніше: за кілька днів прийшла найважча депресуха. Я просто не знав, як мені тепер жити та що тепер робити! Вивільнився величезний шматок мого життя, а чим його заповнити я не знав. Кажуть, кожен переживає цей період по-різному, але депресія майже в усіх. І це не порівняти з якимось там поганим настроєм, це була найважча глибока депресія, що проникала в усі думки. Я нічого не хотів і нічого не вдавалося робити. Відсутність цілей та бажань, лише роздратування і навіть якась агресія. Мене дратувало буквально все! І повірте, переключитися на щось інше неможливо було.

І тоді я вирішив сходити знову до мережі реабілітаційних центрів «Матері проти залежностей» і розповісти про свій стан. Мені запропонували пройти лікування алкоголізму тут в Рівне, тому що мені була потрібна комплексна психотерапевтична робота та реабілітація. Через місяць я повернувся у своє життя зовсім іншою людиною. Знаєте яким? Таким, яким я був день-два після кодування від алкоголізму. У мене з'явилося море енергії, купа ідей та величезне бажати жити та будувати плани! І вишенька на торті – я зустрів чудову дівчину, з якою ми плануємо розписатися вже взимку, якщо нічого нам не завадить. До речі, окрім фізичної допомоги і надання лікування, лікарі клініки були зі мною постійно, допомогли адаптуватися в соціумі, по новому спілкуватись з людьми. Тому соціальні зв'язки також поступово налагодилися, я змінив коло спілкування, закінчив курси і зараз шукаю нормальну роботу. Сам би я вже ніколи не зміг цього досягти, я б уже напевно подох і десь би валявся, напевно і не знайшли б мене. Це насправді страшно, і якби не спеціалісти клініки «Матері проти залежностей» моє життя б уже обірвалося. Я до сих пір дякую їм і буду дякувати кожного дня, до кінця життя. До речі, я слідкую за їхнім сайтом – https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/ завжди читаю нові статті, слідкую за змінами і новинами. Планую почати допомагати таким людям як і я, проводити зустрічі в центрі. Тому, любі, якщо ви шукаєте доступне по ціні лікування алкоголізму в м Рівне і щоб це було анонімне лікування алкоголізму, моя особиста рекомендація – мережа реабілітаційних центрів «Матері проти залежностей»! Приходьте на вулицю Антоніни Горохович, 19 і ми з вами можливо теж зустрінемося і вже поговоримо вживу)) А по дякую всім, хто мене дочитав. Бажаю всім здоров’я, тверезості і натхнення!