Ну що ж, всім доброго дня/вечора а для когось і ночі) Почну свою розповідь... Звати мене Вероніка, зараз мені 37 років. Знедавна я можу з упевненістю сказати, що остаточно зав'язала зі спиртним. І точно ніколи до нього не повернуся. Але так було не завжди. Як я дійшла до такого життя? Жила як і всі – гуляла, танцювала, випивала, дискотеки та клуби… Здавалося б нічого такого. Але одного разу я стала справжньою алкоголічкою. Це якщо коротко. А якщо хочете докладніше, то нижче я розповім свою історію і як мені з усього цього допоміг виплутатися реабілітаційний центр для наркозалежних в м. Рівне. Тож для тих, хто зараз усіляко шукає в інтернеті форуми як вилікувати алкоголізм, моя історія буде корисною, можливо дещо повчальною…) Але ні, я нікого тут вчити не збираюсь, я хочу лише допомогти таким як я, допомогти виплутатися з павутиння алкоголю. Отже почнемо.
https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/
(097) 000-46-71
м. Рівне, вул. Горохович А., б. 19
На дворі 2002 рік. Мені 17 років, я зовсім ще юна, красива, амбітна і абсолютно впевнена у собі. Нещодавно я закінчила школу і це було як гора з плечей, тому що остогидлі морди однокласників та вчителів набридли за весь час навчання до нудоти. Я поступила у ВНЗ у рідному Рівному, на менеджера. Я була так сповнена ентузіазму, тому що тепер же на мене чекає зовсім нове життя та нові знайомства. І я ж тепер не школярка, а студентка! Впевненості в мене було ще більше. І скільки було сподівань на найближчі 7-10 років... Але життя несподіване.
Приблизно через півроку моя мама переїхала до Києва, де влаштувалася на більш оплачувану роботу, щоб забезпечити мене всім необхідним для навчання на найближчі 5 років. Тільки уявіть собі: я залишилася жити сама у трикімнатній квартирі! У 17 років! Не минуло й кількох місяців, як про це стало відомо в моїй групі, і я, як добра дівчинка, запросила всіх охочих до себе на вечірку. Так, пам’ятаю у перший день було дууууже весело. О тільки не робилось у мене вдома – випивки було море, усілякої самої різної, від слабоалкоголок і пива до горілки й абсенту) Я тоді вперше для себе подумала, що якщо я не знала як викликати відразу до алкоголю, то ось відповідь – просто пий все підряд, а на ранок тебе буде нудити навіть від самої думки про спиртне)) Але, як виявилось, це лише тим часово) Коротше, результаті до мене стали приходити натовпи друзів щоп'ятниці, а більшість з тих, хто приходив, залишалася до ранку. Потім мене почали вмовляти, щоб я брала переночувати і в інші дні, і завжди приходили з випивкою. Ми всі дуже багато пили, алкоголю було просто море. Із закуски були якісь чіпси або сухарі, іноді, дуже рідко хтось розкошелювався і приносив якийсь сир або рибу, від якої потім смерділо ще тиждень. Ну і в основному була вода солодка якась на запивку або сік.
Наступного ранку я без проблем прокидалася і йшла на пари, похмілля майже не було. Мені було смішно з тих, хто страждав наступного дня і нічого не пам'ятав з учора. Я, наприклад, пам'ятала абсолютно все, почувала себе чудово і не могла зрозуміти, навіщо так упиватися, щоб наступного дня було настільки погано і прогалини в пам'яті. А тим паче коли комусь треба зранку похмелитися, він випиває і начебто йому норм стає, але потім це переходить у нову п’янку і так далі, день за днем, а потім йому роблять виведення з запою вдома, ну або везуть у наркологічний центр ( у м. Рівне таких тоді було не дуже багато). Через деякий час, якимось таким чином ми вже стали збиратися не раз на тиждень, а по 2-3, а потім 3-4. І постійно пили. Були рідкісні проблиски мудрості, коли хтось говорив “Може, сьогодні не питимемо?”. Але зазвичай у таких людей не було підтримки в нашій компанії і все одно всі напиваються.
У такому п'яному темпі пройшли 4 роки, може більше трохи. За роки я випила море вина, пива, горілки і всього, що горить) Ми збиралися по 4-6 разів на тиждень... І мені це зовсім не здавалося чимось поганим! Мені було весело, це була як частина мого життя, як щось необхідне для того, щоб підняти собі настрій. І тим паче, ж все пам'ятаю і нормально почуваюся. Але дуже швидко це закінчилося. Пам'ятаю, що на Новий 2007 рік мама повернулася до Рівного, і тому новорічна вечірка була в інших хлопців удома. Я тоді дуууже напилася. І наступного дня, 1 січня, мені було ТАК погано і я взагалі НІЧОГО не пам'ятала... З цього моменту і почалися жорсткі похмілля та провали в пам'яті. Було відчуття, що за одну цю новорічну ніч змінився не лише рік на календарі, а все моє життя. Взагалі, у ці дні я думала собі, що ну і що, всяке буває. Прийшла додому, відіспалася, прийшла до тями. І вже через день святкові гулянки продовжилися.
І в якомусь такому темпі все тривало до 2009 року. Компанії стали змінюватися, з'явилися нові друзі та подруги, ми почали відвідувати нові місця та вечірки. Тепер похмілля та провали були невід'ємною частиною посталкогольних движів. Але я на це начхати хотіла і продовжувала жити колишнім життям. Ні про яку залежність я і думати не хтіла, а тим паче не цікавилася як закодувати людину від алкоголю взагалі, бо я ж уже не просто випиваю нормальні люди, я п’ю кожен день! Але я не задумувалася… Я не задумувалася, що я своє здоров’я просто вбиваю…
Того ж 2009-го року я вийшла заміж і переїхала жити до чоловіка. Максим (мій чоловік) теж любив добряче випити. Хоча ми тоді вважали, що нам просто обом подобаються галасливі, веселі вечірки. І тепер ми пили разом. Іноді з хати навіть не виходили після галасливих вечірок, а весь день глушили пиво, заздалегідь закупивши багато, багато дешевого пива і може якусь пачку чіпсів...) І в одну безсонну, спітнілу, параноїдальну ніч я раптом зрозуміла, що я впевнено спиваюсь. Я всю ніч згадувала свої алкогольні 7 років, і що з початку 2002 року не було місяця, коли б я не пила. Та навіть не місяця, мені важко згадати хоча б 2 тижні поспіль тверезих..) А коли я вийшла заміж, то стала ще сильніше пити. Здавалося б, набагато більше, ніж у студентство, але мені легко вдалося побити всі минулі рекорди. Тепер у нас були регулярно шашлики, виїзди за місто, походи до пивних, походи в гості – і все це супроводжувалося великою кількістю спиртного. Я могла протриматись не більше тижня без алкоголю. Навіть якщо не хотілося пити, але ми йшли кудись у компанію, то я пила через силу. Я ж сильна жінка і повинна бути на рівні з усіма.
У 2012-му році ми розлучилися. Я переїхала з трикімнатної квартири в однокімнатну, а ту ми здавали, потім ці гроші ділили навпіл із мамою. Не те, щоб це було дуже багато грошей, але мені вистачало на мої потреби, плюс я працювала… Незабаром настало літо. А що робити влітку? Звісно ж бухати – це ж шашлики, ліс, можна на природі погуляти. І тепер після кожного важкого трудового тижня я збиралася з колегами та пила. А наступного дня після таких гулянок, у суботу, я обов'язково одужала пивом. Потім почала пити пиво і в неділю. А потім стала по суботах та неділях пити напої ще міцніше. Ще любила, коли перераховували гроші за оренду нашої з мамою квартири) Я це діло обов'язково відмічала парою пляшечок мартіні або навіть віскі.
А як же ж настав той поворотний момент, коли я зрозуміла, що мені потрібно шукати дієве лікування алкоголізму в м. Рівне? Слухайте далі)) Одного вечора ми зависали в однієї моєї подруги, яку я знала ще з універу. Її звати Аліна, і вона теж переїхала в однушку, поряд зі мною. Так ось у неї зібралася невелика компанія з чоловік 7-8, все було добре, але трохи нудно. Я пила вже другий день і не помітила, як напилася. Потім я чомусь пішла сама у під’їзд покурити, а там такий великий балкон із видом на двір, 13-й поверх. Пам'ятаю, звичайно, невиразно, але пам'ятаю, що в мою досить змащену реальність раптом став прориватися якийсь мужик. Спочатку він став ближче до мене, теж курив, потім став до мене чіплятися, а потім почав намагатися викинути мене (!!!) через балкон. При цьому він мені затуляв рот. І якимось чарівним чином я вирвалася з його «обіймів», штовхнула і він перевалився через карниз і полетів униз. Я швидко побігла до Аліни та інших хлопців, очі на викаті, я сумбурно намагаюсь розказати, що трапилось. Вони шоковані. Хтось із хлопців побіг униз, хтось вийшов на балкон. І в результаті немає ніякого мужика, що розбився. НІКОГО. Але, руки! Мої руки! Вони були подряпані!! Тобто, розумієте що взагалі трапилося? До чого довело мене безпробудне пияцтво?? Це було жаливо, я тоді по справжньому перелякалася…
Ось тоді я і зрозуміла, що настав поворотний момент. Того вечора я залишилася у подруги. Вона довго намагалася покласти мене спати, хоч я чинила опір… Я постійно їй казала «Ну він там був! Той чоловік, я з ним билася! Здоровий чоловік, який хотів мене викинути з балкону!!». А наступного дня зрозуміла, що вчора я мала якісь жахливі порушення психіки. З цієї миті я зрозуміла, що зав'язую. Я почала читати в інтернеті відгуки про найкраще кодування від алкоголізму і лікування алкоголізму в Рівному. Мені було дуже страшно, я почала аналізувати на скільки зі мною все погано. Так, мені було лячно, до мене лізли всілякі думки, у мене почала паніка… Але я взяла себе в руки і вирішила спробувати виплутатися із цього пекла самостійно, а якщо не вийде, то знайду собі якесь лікування алкоголізму у Рівному. Але я чомусь вважала, що до цього не дійде, що я придумаю щось, почитаю інтернет, знайду якесь лікування алкоголізму в домашніх умовах щоб ніхто нічого не знав, і все. На дворі ж 21 сторіччя, вже ж давно щось придумали для таких як я) Я навіть замовила собі в інтернеті краплі, які викликають нудоту і взагалі якусь похмуру свідомість, якщо після їх прийому п'єш спиртне. Я думала, що таким чином зможу побороти в собі бажання випивати. Але буквально через тижні два я зрозуміла, що божеволію! Якщо я не вип'ю в кінці тижня, а ще краще на вихідних 2 дні поспіль, то я просто сама не своя, я не можу знайти собі місця, постійно нервую, якісь незрозумілі рухи роблю… І я зривалася, я не змогла побороти в собі бажання випити…
Але, відразу скажу, що мені дуже пощастило. Після цієї історії з балконом та самостійними спробами кинути я пила ще довгих 6 років. І історій зі мною трапилося за цей час купа. Втрачала роботи та знаходила нові, щоб були гроші на житло та тусовки. І одного разу моя мати відвела мене у клініку «Матері проти залежностей». Це наркологічний центр у м. Рівне, де є кодування від алкоголізму, лікування алкоголізму, реабілітація и все, що треба. Мені було дуже соромно, аде я погодилась на лікування. Да речі, ціна на лікування алкоголізму в Рівному завжди мене лякала, але не тоді. Є клініки, які «з претензією» на пафос і беруть за «пил у очі» шалені гроші, а насправді людям там не допомагають, а їх тільки насильно тримають, як за гратами. Реально, я знаю випадки, коли хлопець, молодий ще тоді був, 27 років, рік (!!!) пролежав у дорогій клініці, його там тримали насильно, відібрали все, що тільки було. Ні телефона, ні телевізора, ним взагалі не займалися і не цікавилися. Не було ніяких груп, спілкування, ніякої мотивації. Просто покинута людина. На відміну від перебування у мережі реабілітаційних центрів «Матері проти залежностей». Знаходиться цей реабілітаційний центр для наркозалежних в м. Рівне, вул. Антоніни Горохович., буд. 19. https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/ Коли я туди вперше потрапила, у клініку, мені було трохи страшно і якось не по собі. Але коли я поспілкувалася з лікарем-наркологом, мене відпустило. Навіть чомусь настрій піднявся, я вважала, що мене чекає нове життя. Так і було, але для нового життя потрібно працювати. Працювати над собою, пропрацьовувати помилки і т.д.
Зараз вже 3 роки як я не п’ю. Я пройшла повну реабілітацію від алкоголізму. Влаштувалася на роботу, тепер вже на постійну роботу. Ви не уявляєте яка я щаслива!!)) Так, мені боляче згадувати той чай, коли я бухала як кінь, мені боляче згадувати себе саму, свій вигляд, адже алкоголь попортив мою красу, хоча я це й молода. Скільки б років не було – 17 чи 37, алкоголь бере своє завжди... Мені дуже соромно, до сих пір, але я пройшла такий шлях, що вважаю це за перемогу) Я більше не п’ю, я не залежна, я нарешті людина) І хочу в цій розповіді не тільки поділитися з вами враженнями, але й дати пораду – дієве лікування алкоголізму в м. Рівне можна пройти тільки в мережі реабілітаційних центрів «Матері проти залежностей». До речі, є їхній сайт https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/ який у мене в закладках висить)Що ж, сподіваюся, що моя історія допоможе комусь такому, як і я. На цьому все, на все добре, любі!)
