Вітаю всіх читаючих мене зараз. Відразу скажу, чому я вирішив написати цей відгук про моє лікування наркоманії в Рівному. Роблю це тому що сам був у такій ситуації два роки тому: на той момент я був у піврічній ремісії, але в один “прекрасний” день я скажемо так виявив себе у дворі у бариги і я вже був готовий набрати його і піднятися до нього на поверх за товаром. Але я сів на лаву, закурив, відкрив один форум, де “збираються” залежні та прочитав одну свіжу на той момент історію. Там у дівчини була дуже схожа на мою ситуація, вона теж уже йшла до бариги, але її зупинив один спогад і вона не дійшла до точки призначення. Вона тоді одразу від будинку бариги пішла в один наркологічний диспансер Рівного, де збиралася група анонімних наркоманів, поспілкувалася і з такими, і ще поспілкувалася з психологами центру. Коротше кажучи, вона змогла подолати раптову потужну тягу. І зробила це грамотно, адже могла знову повернутися до нормального життя. Ця її історія мене дуже надихнула і зупинила від фатальної помилки, адже я вже неабияк споганив своє здоров'я наркотою, тому цілком імовірно що я зараз не писав би цей текст, а лежав би під землею. І ось тому я вирішив написати свою історію одужання, в якій я розповім про своє лікування наркоманії в Рівному у медичному центрі “Матері проти залежностей”. Буду відверто щасливий дізнатися, що моя розповідь комусь допомогла.

https://narkohelp.com.ua/narkoservice/

(097) 000-46-71

м. Рівне, вул. Горохович А., б. 19

Тож почнемо. Я завжди чомусь був упевнений, що наркотики мене роблять духовно сильнішими... Я не думав ніколи про наслідки вживання наркотиків або чи можна позбутися наркотичної залежності, тому що я взагалі не сприймав терміну “наркотична залежніть” Я народився в місті Рівне, у благополучній родині. Ви не повірите, але так вийшло, що у нас у сім'ї ніхто не був алкоголіком, а говорити про наркоманію – взагалі не бачу сенсу, бо до початку моєї наркоманської “кар'єри” мої близькі знали про наркотики тільки з телевізора. Перші п’ять класів школи закінчив на одні п'ятірки. Прекрасно пам'ятаю, коли у класі була перевірка скорочитання, то я єдиний у класі прочитав більше 100 слів за хвилину! Щоправда, поведінка в мене дещо кульгала... Але хто в дитинстві не був хуліганом? Але, після молодшої школи батьки перевели мене до гімназії, де мені було дуже важко бути найрозумнішим. Ну я і став швиденько забивати на навчання, тусувався з неформалами, носив дивну зачіску, я взагалі вважав себе панком. Слухав відповідну музику, хотів бути таким, як мої кумири музиканти-панки. Багато хто з них до речі помер саме від наркотиків, що не дивно. Ось звідси й ростуть ноги моєї наркоманії. Ось тоді я почав пити і курити. Мушу сказати, що алкашка мені ніколи особливо не подобалася, тому що вона мені взагалі важко йшла: я часто блював відразу ж після випитої чарки, а якщо зайвого вип'ю, то все було взагалі плачевно, я тупо весь вечір сидів на лавочці, взявшись за голову і спльовуючи під ноги...

Скільки я себе пам'ятаю, стільки я хотів спробувати наркотики. Ні, в дитинстві, звичайно, я про це не думав, але коли став підлітком, то став часто про це замислюватися. Читаючи про різних великих наркоманів і дивлячись на наркоманів у кіно я був упевнений, що вживаючи почну рости духовно, вийду за якусь межу. Звичайно я не думав, що це приведе мене в різні реабілітаційні центри для наркозалежних у Рівному і не тільки... Пам'ятаю захоплювався різними психонавтами. Але я вичитував з них не те що потрібно, а тільки все про наркотики. Я мав дуже романтичні уявлення про наркотичні засоби. І особливо не відрізняв марихуану, ЛСД та героїн. А варто було б... Звичайно, я хотів спробувати психоделічні наркотики, але я особливо в них не розбирався, а інтернет тоді ще не увійшов у наше життя, як це є зараз.

Зараз, коли за моєю спиною ціла купа наркоцентрів, у тому числі наркологічний диспансер “Матері проти залежностей”, я розумію, що я завжди відчував найсильнішу внутрішню напругу. Коли був молодший, то боявся зустрічатися з дівчатами, думав, що нічого не вийде і взагалі дівчина мене пошле. Ще боявся, що коли справа дійде до ліжка, то у мене не вийде. А бажання було сильне, навіть можна сказати, що були нав'язливі думки. Я тільки після лікування у мережі клінік “Матері проти залежностей” зміг зрозуміти це своє внутрішнє протиріччя.

У мене все змінилося майже відразу... Коли я скажемо так "дозрів" до того, щоб спробувати, то почав старанно шукати, у кого б добути наркотики. Це було на початку нульових. І якщо багато моїх товаришів були з не дуже благополучних сімей, то я був з іншої, з абсолютно нормальної і навіть вище статком. Батько мав бізнес, пов'язаний з туризмом. А я через це був весь час при грошах, тому зі мною товаришували, бо я міг багато чого купити.

В результаті перше, що мені запропонували вжити з наркотичних речовин, був якийсь препарат для наркозу. Не буду докладно зупинятись на процесі вживання, скажу що тоді мене на повну віднесло. І мабуть тоді вже в мене була сформована психічна залежність від наркотиків. Якихось ейфоричних відчуттів я не відчув, але свідомість так потужно було змінено від прийому цього наркозу, що я це дуже оцінив. Розумієте, не було кайфу, навіть напруження цього дискомфорту, стан не в собі, але я відчув, що я тепер інший, я еліта, я обраний. Я вирішив, що тепер я їхній психонавт, я досліджую глибинні верстви своєї свідомості... Ми себе навіть вважали кимось на кшталт першопрохідників. Зараз я розумію, як це смішно звучить, але так все й було. А мені було майже 16 років. Боже, якихось 16 років… Мені б тоді уже допомогти, за будь-яку вартість лікування наркозалежності зробити… Але батькам особливо не було часу до мене, вони були постійно зайняті.

Так потім я спробував “фен” чи його офіційна назва амфетамін. Знаєте, коли я ходив до школи, то взагалі не міг розслабитися на шкільних дискотеках і нормально танцювати. Коли ж ми прийняли “фен”, то я одразу відчув сильніший приплив сил і захотів танцювати і відриватись. Власне, саме так я і став долучатися до клубної культури, думаючи, що я тепер крутий і я в авторитеті, а насправді я просто ставав наркоманом. Все, що мене цікавило з цих тусовок по-справжньому – це були наркотики. І хоча батьки мене утримували і не в чому не відмовляли, грошей все одно не вистачало, адже я купував не тільки собі, а й своїм “друзям”. Тому я став підкрадати вдома все, що можуть не помітити, а потім став тишком красти з дому і гроші... Притому я вважав, що тепер моє життя зовсім інше, краще ніж було, воно тепер яскраве, веселе, навколо багато таких же як я. Але я не відразу зрозумів, що тепер я не міг без фена якось відпочивати: ходити на концерти, дискотеки, побачення, а одного разу я навіть у кіно прийшов обдовбаним – це було щось із чимось...

Про те, яке на мене чекає майбутнє з таким життям, я взагалі не думав. Втім, про батьків і близьких я теж не думав. А про те, як вийти з наркотичної залежності тим паче. А ось на що я звертав всю увагу – на повну перебудову сприйняття реальності. Я став відчувати себе таким, що дуже врубався в життя, щось усвідомив, мені здавалося, що все в цьому світі не має значення, а я всемогутній. Я був ніби окремо від усього світу, та я думав що я отримав найбільше прозріння, я став богом. І через деякий час все це дуже погано позначилося на моєму житті. Я вірив, що живу в своїй ілюзії – цим себе та свою поведінку виправдовував.

І все, понеслася душа до раю. Тоді я твердо вирішив, що поїду до Європи. Але довелося вступати до технікуму, який я і не закінчив. І весь час у голові крутилася думка "все одно я скоро поїду, не треба навіть намагатися тут будувати плани якісь". У результаті я зараз маю 9 класів освіти та і все на цьому. Продовжував жити з батьками, вони мене утримували, а я вживав наркотики. Тоді у мене вже були всі типи наркотичної залежності – і фізична залежність від наркотиків і соціальна залежність від наркотиків. Тому десь приблизно тоді я спробував уже опіати. На одній вечірці познайомився з парою чоловіків років по 30-35, які виглядали крутішими, ніж усі мої ровесники. Я сам, як пес, став за ними бігати, заглядати в очі, натякати, що в мене є гроші. Дуже хотів, щоб вони взяли мене до своєї компанії. Я вважав, що якщо здружуся з такими хлопцями, то моє життя різко зміниться і я стану вище статусом... Зараз згадувати це просто соромно... І в результаті вони махнули рукою і сказали типу “ну приходь завтра в такий-то бар, вип'ємо”. Під поп'єм йшлося про “вживаємо”.

Не розповідатиму про свій перший прийом героїну, скажу тільки що було дуже страшно. Ось я зараз не розумію, навіщо такі як я йдуть на такі справи, адже ми реально боїмося!. Ще й місце було... і процес... жах, просто жах. До речі, батькам я казав, що в мене з'явилася дівчина, тому мені треба більше грошей. А сам ніс все новим "друзям". А вони мене просто доїли і доїли. Я став настільки хитрим і пронизливим, що мене напевно професійні детективи не спалили б. Але це завжди так на початку, коли сил багато, інтерес до всього незнайомого. Я міг обдурити всіх, звісно, крім іншого наркомана. Наркоману обдурити наркомана майже нереально, тому що така людина наперед знає твої "прийомчики", вона сама ними користується.

І так я продовжуватиму висіти на героїні, періодично робити паузи, коли здавалося, що треба відпочити. Перші півроку можна багато так би мовити "маневрувати". Але відходняки були все важчими і жахливішими, через що я став приймати транквілізатори, а потім і опіати. Тоді ще можна було в аптеках набрати кодеїновмісні таблетки. Іноді мені виходило робити тривалі паузи у вживанні, ну як тривалі – тиждень або два, не більше. І я все одно відчував, що все під контролем, що немає відміни, абстиненції. Це я зараз усвідомлюю, як влаштований мозок залежного: я заспокоював себе тим, що я не маю залежності, а сам через час знову зривався і вживав усе, шо тільки захочу. На щастя, мене врятували. Врятували лікарі мережі реабілітаційних центрів "Матері проти залежностей". https://narkohelp.com.ua/narkoservice/

І я кажу це у прямому сенсі, тому що я стрімко йшов до того, щоб опинитися в могилі раніше часу…

Бачу, що я трішки затяг зі своєю розповіддю, тож закінчуватиму. Отже у такому режимі я провів чорт знає скільки років, аж до 2017 року, коли я був доставлений до того самого медичного центру "Матері проти залежностей" який знаходиться у Рівному. Так, забув сказати, що я вже до цього полежав у кількох установах, але все безрезультатно. А знаєте чому так? Те безкоштовне лікування наркоманії у різних закладах, яке я на собі зазнав – це лише зняття ломки. Тому я виходив із чергової державної клініки і знову брався за своє улюблене заняття. Все змінилося, коли я на найсильніших "кумарах" був доставлений. Того дня я викликав швидку. Вони приїхали і вони вже знали, хто я такий і що я невиправний наркоман, зробили укол і поїхали. Мене відпустило від сили на 20 хвилин, а потім все по новій. Тоді я попросив батька пошукати щось нормальне. Того ж вечора я сидів у клініці "Матері проти залежностей". Мене по повній крило, але мене привели до тями препаратами для лікування наркотичної залежності. Я погодився пройти лікування наркозалежності і подальшу реабілітацію. На даний момент у мене два роки тверезості і якщо у мене трапляються складні моменти, з'являється відчуття безвихідності, то я відразу звертаюся за порадою та допомогою до клініки “Матері проти залежностей”. І я щасливий від того, що на світі є такі фахівці. Якщо ви читаєте зараз моє оповідання, то прийміть мою щиру подяку в черговий раз. Я дійсно щасливий. Я нарешті маю змогу почати жити. А для тих, хто шукає допомоги, я раджу звернутися до цієї клініки, сайт і номери я прямо тут залишу: https://narkohelp.com.ua/ +38 (097) 000-46-71, +38 (099) 000-46-71. Скажу відверто у черговий раз, що як би не кваліфікована допомога – я би зараз не писав цей відгук, я би лежав уже давно десь гнив під землею. Тож, щоб уникнути страшних наслідків вживання наркотиків, необхідно вчасно звернутися до лікарів. Ну, звичайно, не треба взагалі починати вживати, але… Є але. У кожного в житті є помилки, у когось вони нерішучі вже, та якщо є шанс спастися, то неодмінно треба ним скористатися. Дякую за увагу!