Доброго здоров'я всім, хто читає мою розповідь! Одразу попереджаю, що літер буде багато. А інакше як розповісти мою історію лікування алкоголізму в м Рівне? У певному сенсі це й розповідь про наркологічний центр в Рівному «Матері проти залежностей», а у глобальному сенсі про лікування алкоголізму в рівненській області та інших. Багато приділю уваги такому питанню, як державне лікування алкоголізму.
(097) 000-46-71
м. Рівне, вул. Горохович А., б. 19
https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/
Мене звуть Ігор мені 38 років. Я алкоголік. Можу впевнено сказати, що я пропив своє життя, тому що я пив завжди. У 12 років я вперше ковтнув браги в селі у бабусі, охмелів і з того часу я не просихав. Ні, я сподіваюся, ви розумієте, що я й просихав і бувало не пив тижнями та місяцями. Але це був поворотний момент у моєму житті. Я відразу зрозумів чому люди п'ють цю несмачну рідину, що ще й погано пахне. Це були не капризи дорослих, а бажання почуватися краще, розумніше, сміливіше, мудріше, веселіше, задерикуватіше. Алкоголь став робити мене щасливішим. Але хіба ж я погано жив? Ні, я нормально жив. Хоча з районом мені не дуже пощастило (район автовокзалу). У сенсі як для дитини. Це був початок 90-х. Там бувало, що творився справжній п…ц. Наприклад, я часто бачив як тинялися всякі ін'єкційні наркомани. Ішли продажі наркотиків, бійки, перестрілки, цигани, кавказці… А нам тільки таке й потрібне було. І в цьому божевілля я і мої дружки потихеньку спивалися..
У 14 років я вже був ого-го п'яниця. І якщо чесно то вже тоді треба було шукати для мене нормального нарколога в Рівному. Мені та й усім нам здавалося тоді, що в 14 років не пити спиртне – це якось не круто. І взагалі, я думав, що я дорослий і 14 це вік, коли я можу сам вирішувати пити мені чи не пити. Варіант "не пити" я вибирав дуже рідко. Зараз я обертаючись назад розумію, що 12-16 років це дуже рано для пиття спиртного, що це калічить молоді душі, позбавляє майбутнього. А ми пили, як божевільні. Ми пили все: пиво, вино, горілку, самогон, розведений спирт, купували палений алкоголь у пунктах прийому склотари...
Як я лежав в наркологічних центрах Рівного
Коли мені було трохи більше 20, я попався на одній не дуже приємній справі, тому мене помітила одна соціальна служба. Їм швидко зрозуміли, що я алкоголік. І вони намагалися це донести до мене та мого батька. Але я був впевнений, що вони просто до мене причепилися через інцидент, а насправді я в повному порядку, і мені вдалося в цьому переконати батька. Але мабуть я потрапив до них під приціл, і через деякий час я таки загримів до однієї з державних установ на лікування алкогольної залежності. Маю зізнатися, що я був зляканий: все так брудно, жахливі запахи, хамовиті лікарі, смердючі вбиральні.
https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/
Я там пробув два тижні. Коли вийшов, то насамперед пішов і добре це відзначив. Спочатку прямо неподалік лікарні, а потім із друзями 3 дні відкисав на хаті. Коротше кажучи, я пив знову, ніби нічого не було. Та й загалом сприймав те, що сталося як відбуття покарання. Ну тобто мене це взагалі не змінило. Треба сказати, що подібне безкоштовне державне лікування алкоголізму я потрапляв ще тричі. І завжди це здавалося чимось через що мені необхідно пройти, як через болісне щеплення, неприємно, але так уже вийшло, що треба це пройти. Одного разу пам'ятаю, що був настільки сильний бодун, що я був готовий лягти хоч під хірургічний ніж. І тоді я погодився пройти лікування алкоголізму. Але й від нього користі було мало, хіба що зробили виведення з запою вдома і відвезли до клініці.
Чому наркологи не могли підібрати для мене ефективне лікування алкогольної залежності?
Тоді я цього не розумів, але зараз можу з легкістю це пояснити. По-перше у мене зовсім не було мотивації розпочинати лікування, тому що я взагалі не хотів змінювати свій спосіб життя. Я був вуличний ханига. Спочатку я був п'яною шпаною, потім п'яним молодим гопником, а потім п'яним чоловіком. Насправді вся ця вулична метушня, розбірки, бійки мене мало хвилювали. Я любив пити. Любив хороші компанії з таких самих як я, але міг і сам нормально наклюкатися. Але в цілому мене все влаштовувало, і я не бачив сенсу щось змінювати. Я ось що хочу сказати: я усвідомлював негативні сторони мого захоплення, але в порівнянні з позитивними сторонами вони були несерйозними.
Друга причина, точніше помилка – яку допускали тоді всі без винятку наркологічні центри Рівного, була повністю відсутня психологічна робота з пацієнтами. Алкоголь, як і будь-який інший наркотик, необхідно усувати з життя людини не тільки шляхом очищення організму та використовуючи різні види кодування від алкоголізму, а й за допомогою психотерапевтичної роботи. З іншого боку, через те, що я взагалі не мав бажання кидати, то й робота з психологами мені не допомогла б. Але я маю ще сказати, що чомусь наприкінці 1990-х – на початку 2000-х не було поширене кодування від алкоголізму в Рівному чи ціна була дуже висока, тому лікарі і не пропанували. Не знаю, може це я потрапляв до таких сумнівних установ чи через те, що це були безкоштовні державні лікарні.
Як я потрапив у «Матері проти залежностей» – реабілітаційний центр для наркозалежних та алкоголіків в м Рівне
Якось так і тривало моє життя. Я пив, запивав, потім приходив до тями, щось підробляв, потім знову пив. Бувало запивав на тижні, бувало тиждень не пив. Влаштовувався на роботи, звільнявся, знову влаштовувався. Батя помер, продав його жигуль – теж пропив. Натомість рік не працював. Постійно щось таке в моєму житті відбувалося, що я виживав. Адже міг сидіти у в'язниці чи взагалі померти...
І ось відносно недавно, коли я працював різноробочим на одній невеликій фірмі, яка виготовляла грати для вікон та тамбурів, я познайомився з жінкою. Мені не треба було їй пояснювати, що я з себе уявляю, вона і так бачила це. Вона там працювала бухгалтером. Ми почали багато розмовляти. І що не тема, то я одразу говорив щось на кшталт «а я б краще випив» чи «а я б 100% пропив ці гроші» чи «2000-й рік? Та я тоді пив безпробудно!» тощо. Що не фраза, то я одразу переводжу на випивку. Вона звернула на це мою увагу. І мені чомусь стало так соромно за себе. Коротше кажучи, я покохав її, а вона мене.
Виявилося, що її двоюрідний брат дуже схожий на мене, і пройшов подібний до мого алкогольний шлях. І саме Іра змогла мене вмовити, щоб я пішов до фахівця. Попередньо вона мені почитала в слух про фахівців «Матері проти залежностей» і їхнє лікування алкоголізму в Рівному відгуки від пацієнтів, тим самим вказавши, що таких як я багато, але живемо ми при цьому дуже мало, і настав час вибиратися з цього пекла. У майже 40 років я зрозумів, що час настав. Звичайно, страшно було починати лікування, особливо з урахуванням того, який у мене був минулий досвід співпраці з медичними центрами... Але лікарі цього центру допомогли її родичу, отже на думку Іри був шанс і в мене.
Мушу сказати, що самостійно кинути пити я теж намагався. Найяскравіший випадок – це коли колишня жінка погрожувала від мене піти, то спробував не пити. І зміг навіть протриматись десь місяць. Тож тоді вона не пішла. Але вона ж і через незнання зробила помилку. Якось до неї прийшла подруга, і вона, думаючи, що я вже інша людина, запросила мене за стіл. Хотіла показати подрузі, що у нас нормальна родина. Ну, Аня (моя колишня) випила і пішла спати в іншу кімнату, вважаючи, що ми теж скоро розійдемося. А потім я нічого не зрозумів, пам'ятаю тільки як серед ночі розбудила нас Аня. Виявилося, що я переспав з її подругою ... Тоді для Ані стало все зрозуміло і наступного дня вона почала збирати свої речі. Я просив, благав, казав, що сам не зрозумів, що сталося. Ще й похмілля страшне було. Вона збирається, а я краплі спиртного по квартирі збираю, щоб хоч якось почати думати. А зрештою – нажерся. Вона таки пішла, а я опинився за бортом. Сьогодні ми нормально спілкуємось, у неї нова сім'я, навіть дитина є.
Клініка «Матері проти залежностей»
А потім у моєму житті з'явилася клініка «Матері проти залежностей» – знаходиться вона в Рівному на вулиці Антоніни Горохович, 19. Пам'ятаю, як прокинувся о 4-й ранку весь у поту, серце чи то стукає дико, чи то зупиняється, нудить, трясе, дикий кашель. Домучився до ранку, ходив по хаті, а потів сказав Ірі, що я готовий піти лікуватися. Поговорили. Вона набрала свого родича, а той прямо спитав: він з бодуна? Вона відповіла, що так, що вмирає і більше не може терпіти. Він сказав: Нехай мучиться, але пити йому не дозволяй, все поховай алкогольне. Потім він приїхав і забрав мене до лікарні.
Скажу лише одне: не п'ю вже більше року, чого не було більше 25 років. Мене не лякали, але зі мною працювали. Мені зробили кодування від алкоголізму, тому що випадок у мене важкий, але зі мною працювали психологи та інші терапевти. І тепер все старе життя мені здається якимсь... вибачте бардаком. Адже я був якимось бродягою, що ошивався біля сумнівних барів. А зараз у мене є любляча дружина, будинок, нормальні друзі. Важко повірити, що можна самому бажати жити як бродяга... Тому я хочу подякувати клініці «Матері проти залежностей» за виконану роботу зі створення для мене нового життя! Ви та ваші колеги – справжні професіонали своєї справи!
https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/
Ще хочу додати, що лікарі – це чуйні та уважні професіонали, які добре розуміють у якому стані перебуває людина залежна від алкоголю. Тобто немає всієї цієї мерзенної совковщини, яку можна спостерігати в державних закладах, дивних поглядів та усмішок. Слава Богу! Тут все будується на індивідуальному підході, який пов'язаний з історією хвороби кожного пацієнта. Мені на лікування алкоголізму разом з реабілітацією та ресоціалізацією знадобилося 4-х місячев, але тепер я насолоджуюся тверезістю. І найголовніше – я щасливий!
Оставлю їхні контакти, може комусь буде корисно: 097-000-46-71, 099-000-46-71. Сайт: https://narkohelp.com.ua/
