Всеукраїнський тур«20 років разом» гурту «Океан Ельзи» стартував у Львові. Перед концертом гурт провів прес-коференцію, що відбувалась у дворику «Львівської копальні кави».
Із ініціативи гурту конференція розпочалась хвилиною мовчання за генерал-майором Сергієм Кульчицьким, загиблим 29 травня під Слов’янськом. Святослав Вакарчук зазначив, що теперішній тур не можна назвати святковим, це, швидше, спосіб об’єднання всіх українців:
- Ми вважаємо, що 20-річчя гурту «Океан Ельзи» сьогодні є важливим не тільки для нас, як для музикантів, але і для великої кількості наших шанувальників. Я би не назвав цю подію зараз святом або причиною для радості, хоча зрозуміло, що це для нас приємна подія. Я думаю, що в такий сьогоднішній непростий день це треба назвати подією об’єднання багатьох людей, які за ці 20 років поруч із нами виросли, або виросли на нашій музиці, або стали старшими чи мудрішими, яких якимось чином зблизила наша музика. Ми хотіли би, щоб ці концерти стали моментом єднання для всіх українців.
- Святославе, скажіть, як змінився за ці 20 років український музичний простір? Що було потрібним для успіху гурту в 1994 році?
- Я згадую зараз, як наш товариш Юрій Хусточка, із яким ми йшли з репетиції додому, сказав, що, щоби мало зміст те, чим ми займаємось, треба, щоб це було цікаво якомога більшій кількості людей. Ми повинні повноцінно цим займатись і тратити на це багато часу і зусиль. Він мені сказав: «Ну, ти ж розумієш, що в цій країні таку музику ніхто масово слухати не буде?». На що я йому відповів: «Чому не буде? Це залежить тільки від нас». В 94 році ми не думали, що станемо такими відомими. Нашим завданням у 1994 році було потрапити хоча б у якийсь львівський клуб, що нас візьме пограти. Пам’ятаю, як ми прийшли в колишній «Кастелярі», там де зараз «Кумпель», і попросились грати безкоштовно, як вуличні музиканти. Ми приходили туди, грали якісь свої пісні, деякі вже добре відомі. Ми пограли там двічі, туди почало приходити все більше наших фанів, але потім нам сазали: «Знаєте, після того, як ви почали в нас грати, в нас стало значно більше людей, але ніхто нічого не купує, тільки вас слухають. Тому не грайте тут більше». Так закінчився наш перший і останній досвід вуличних музикантів. Як і тоді, так і зараз для успіху потрібен талант і сильний характер.
- Як щодо талант-шоу? Чи пішли б ви в талант-шоу, якби зараз тільки починали кар’єру?
- Ніколи би не пішов. Я про це говорив багато разів. У тому числі і в ефірі того талант-шоу, у якому я є в журі. Я постійно говорю це і не боюсь, але вони напевно вирізають це з ефірів. Але є різні люди. Мені здається, що ми трішки інакші. По-перше, рок-група – це ж не один виконавець, а на талант-шоу треба лише один співак. А ми один одному не зраджуємо.
- Чи працюватимете Ви як продюсер? І чи тайм-аут, який гурт буде брати після туру, пов’язаний не з тим?
- Ми разом із Мілошем уже записали альбом для однієї з учасниць «Голосу країни», Христині Соловій. Альбом уже готовий і сподіваюсь, що вона зовсім скоро стане новим відкриттям в український музиці. Але події, що сьогодні є в Україні, змушують нас трішки відкласти презентацію цього альбому, адже зараз це не дуже на часі. Так само в планах є й інші музиканти, із якими ми працюємо. А щодо творчої паузи, то ми вже на репетиціях подумали, що, можливо, і паузи ніякої не робитимемо, знову-таки через водії в країні. Усім хочеться позитиву і, напевно, нам потрібно радувати людей новою музикою.