Наталія Панченко родом із Зарічного, Запорізької області, зазнала численних поранень через російську атаку. Жінка пережила 25 операцій та ампутацію ноги.
Майже 8 місяців Наталія лікувалася в Австрії. Наразі жінка повернулася до Запоріжжя та продовжує боротися за можливість повноцінно жити та працювати.
У день обстрілу, 3 листопада 2023 року жінка приїхала до батьків допомогти по господарству. На момент обстрілу вона була разом із мамою та сестрою.
Уламки металу почали вражати наші тіла. Я побачила розрив своєї правої ноги, потім почала розриватися ліва нога, потім рука. У мами було дуже багато гематом, а сестру відкинуло взагалі,
– пригадала Наталія.
Наталія втратила свідомість на шляху до лікарні, а до тями прийшла на другу добу.
"У мене ще була кінцівка і нормально закріплена рука. Я тоді ще думала, що кілька місяців полежу у лікарні зі мною буде все гаразд", – розповіла жінка.
У стегні досі уламки
Попри те, що Наталію прооперували в Запорізькій обласній лікарні, ситуацію ускладнило те, що до переломів додались проблеми з судинами. Уже на третю добу після першої операції, жінці провели операцію на судинах.
З рукою сказали, що її можна зберегти. Більш акцентували на правій нозі. Ліва нога теж була задіта, у стегні досі зберігаються уламки металеві. Ті, що великі прибрали, а ті, що маленькі, залишили назавжди,
– розповіла жінка.
4% на життя
Згодом Наталію направили на безоплатне лікування до Австрії, де її поставили перед найважчим вибором у житті: ампутація або смерть.
Або я погоджуюсь на ампутацію кінцівки і я продовжую своє життя на протезі, або я залишаюся із цим пораненням і згодом мій сепсис вражає всі мої органи та я помираю. Мені давали 4% на життя,
– розповіла Наталя.
Жінка ділиться, що їй було важко прийняти себе після операції та їй допомогла підтримка родини.
"Я не хотіла дивитися на свою ногу. Була пригнічена. Діти мені постійно казали телефоном: "Мама, головне, що ти залишилася жива", – пригадує вона.