На Рівненщині попрощалися зі ще одним Героєм України – командиром групи окремого загону спеціального призначення «Омега» старшим лейтенантом Віктором Головком.
Він народився 6 травня 1984 року на Херсонщині. А юність провів у Дубровиці. Майже 20 років прослужив у Національній гвардії України. Неодноразово виконував бойові завдання в зоні АТО/ООС. З першого дня повномасштабної російської агресії брав участь в обороні столиці і Київської області. 12 березня ц.р. сталося непоправне: виконуючи бойове завдання, Віктор Головко героїчно загинув. У нього залишилися дружина і маленький син.
Про бойовий досвід і професіоналізм Віктора Головка свідчать кілька фактів з його біографії. З майже 20-ти років, відданих професії військового, у загоні «Омега» він прослужив 9. До штату був зарахований ще контрактником. А цей елітний підрозділ комплектували офіцерами і лише як виняток - найдосвідченішими і наймотивованішими сержантами. Тож свої офіцерські погони і посаду командира групи бойових плавців Віктор здобув непростою ціною. Постійно працював над підвищенням професійного рівня. Особливу увагу приділяв професійній водолазній підготовці і загартуванню організму, нерідко на граничних людських можливостях. Серед особового складу загону відрізнявся особливою витривалістю та уважністю.
24 лютого ц.р., коли російські війська розпочали масовий наступ на Україну, старший лейтенант Віктор Головко та його спецзагін обороняли міжнародний аеропорт «Київ». Якби диверсійні групи противника зайняли його і створили плацдарм для висадки ворожого десанту, могло би статися непоправне – Хрещатиком марширували б російські окупанти. Бійці гвардійського загону спецпризначення утримували позиції 8 діб. Упродовж цього часу вони затримали і знешкодили десятки диверсантів.
4 березня ц.р. спецпризначенців перекинули у Вишгородський район Київської області. У сусідніх населених пунктах і навколишніх лісах орудували диверсійно-розвідувальні групи противника. Окупанти шукали переправи через річку Ірпінь для подальшого наступу у бік столиці. Прочісуючи місцевість, наші спецпризначенці виявляли місця потенційних переправ і полювали на ворожих диверсантів.
Цього дня група старшого лейтенанта Віктора Головка отримала інформацію, що підрозділ російських окупантів переправився через Ірпінь і закріпився на правому березі річки. Там гвардійці натрапили на засідку противника. Ворог відкрив шквальний вогонь. І гвардійці потрапили в оточення. Вони побачили позаду себе 2 гелікоптери: транспортний вертоліт Мі-8 під прикриттям ударного Ка-52 висаджував десант.
Старший лейтенант Віктор Головко вирішив гідно зустріти новоприбулих окупантів. Розгорнувши частину бійців і висунувшись у район висадки, він уміло керував діями підлеглих, які незабаром повністю знищили десант.
Під час бою з основним угрупованням противника з’явилися перші поранені. Старший лейтенант Віктор Головко надав одному з бійців домедичну допомогу і, відстрілюючись, виніс його до евакуаційного автомобіля. Повертаючись на поле бою, Віктор побачив, як поблизу нього на галявину заходить ще один гелікоптер Мі-8 з ворожим десантом. Часу покликати кого-небудь на поміч не було. Тож офіцерові довелося діяти самотужки. Щойно перший ворожий десантник торкнувся землі, Віктор Головко відкрив вогонь. Коли трьох непроханих гостей було знищено, гелікоптер почав набирати висоту.
Так старший лейтенант Віктор Головко не допустив повторної висадки ворожого десанту позаду наших позицій та ще й, оглянувши тіла мертвих окупантів, «затрофеїв» 2 ручних противотанкових гранатомети. Повернувшись до свого підрозділу, командир знову почав надавати допомогу пораненим. Під час накладання джгута одному з бійців побачив, як поряд падає граната, і, не роздумуючи, прикрив собою бойового побратима. Посічений осколками виніс його з поля бою до евакуаційного автомобіля. Однак ворожий постріл з РПГ знищив машину. Старший лейтенант Віктор Головко та ще двоє поранених військовослужбовців загинули.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України Президент Володимир Зеленський присвоїв старшому лейтенанту Вікторові Головку звання «Герой України» (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».