Ігор Дмитрович Лозов’юк народився в 1917 р. у селі Хотин колишнього Дубенського повіту Волинської губернії (тепер Радивилівський район) у сім’ї священика. В 1932–1935 рр. навчався у польській гімназії м. Дубно. В 1936–1939 рр. – студент богословського, а згодом (з 1938 р.) також історичного факультету Варшавського університету. Навчання обірвала війна. В 1941 р. мобілізований до Червоної армії. Із початком німецько-радянської війни, як і більшість жителів Західної України, підпадає під демобілізацію та отримує направлення у так звану трудармію. Наприкінці війни, у 1944 р. виявив бажання іти добровольцем на фронт. Дійшов до Чехословаччини, був поранений у ногу та демобілізувався в 1945 р.
Повернувся до батьків у Хотин та знову став вчителювати. Працюючи у школі, познайомився з майбутньою дружиною Ганною Пилипівною Завадською, з якою одружився у 1946 р. Через рік у подружжя народився син Ростислав. Але через два місяці після його народження Ганну Пилипівну репресували за зв’язки з УПА, і відправили у заслання, з якого вона повернулася аж у 1956 р. Ігоря ж на 10 років заслали в Омську область (с. Паутовка) на поселення, де він спочатку працював по догляду за худобою на фермі, а через рік-півтора освоїв якусь ділянку бухгалтерської роботи і згодом навіть виконував обов’язки головного бухгалтера великого радгоспу. Коли сину виповнилося 6 років, радянська влада дозволила йому переїхати до батька. Тут, у південно-західному Сибіру, відбулося їхнє знайомство.
Коло захоплень Ігоря Лозов’юка повністю важко окреслити. Він вільно володів французькою, чеською, німецькою і польською мовами, колекціонував марки, картинки з конвертів, репродукції творів образотворчого мистецтва, перемальовував орнаменти з народних вишиванок, збирав й самі узори та традиційні костюми, мав велику колекцію кактусів у себе вдома. Особливу любов плекав до книг і поповнював бібліотеку видань різних країн, у тому числі й рідкісних. За роки зібрав великий архів (понад 1000 формулярів) даних по історії Дубна. Протягом 1980 – початку 90-х рр. опублікував низку статей та брошури з історії Дубна.
Захоплення фотографією прийшло із юнацьких років. На велосипеді під час канікул він об’їздив чи не весь Дубенський повіт та навіть деякі райони Волинського Полісся, фотографуючи пейзажі, поселення, людей. Користувався довоєнною моделлю фотоапарата. Під час заслання в Сибіру мав уже радянський «Зорький» післявоєнного виробництва. Мріяв про Зеніт, який зміг собі дозволити в кінці життя. Постійно експериментував із світлофільтрами, різними видами фотопаперу, макрокільцями, реактивами, шукав цікаві перспективи. За своє життя зібрав багато альбомів авторських фотографій, які сьогодні зберігаються у Державному історико-культурному заповіднику м. Дубно. При житті Ігоря Лозовʼюка, його роботи не виставлялися, тому запропонована підбірка – перша авторська фотовиставка приурочена 100-річчю з дня народження.
Назва «Голос у мовчанні» несе у собі два послання. Перше – голос людини здатен звучати і після її смерті невизначений час. Друге – у мовчанні оточуючого світу зауважується його невимовний зміст, з якого твориться колір і звук. Тому спочатку – дивитися, мовчати і слухати.
