Oксана Забужко: «Майбутнє не прийде само, його потрібно творити»

Продовження. Початок тут: http://www.0362.ua/news/491088

Коли один із присутніх поставив питання на тему Криму Забужко не втрималась:
«Та не хочуть люди в Криму ні до якої Росії насправді! Вони хочуть далі провадити свій курортний бізнес і щоб нічого не мінялось. Але вони 20 років продовжували інформаційно жити у СРСР. Тобто всі ті 20 років там «кіт не валявся». Там мови немає про якусь українізацію. Там ж не вимикалося ОРТ. В них розрив шаблону. Справа не в тому, хто керує на місцях, справа в тому, хто керує телебаченням. Бо той керує і мізками. Весь час на Крим іде потік цієї інформаційної каналізації (хоч він на нас усіх іде, тільки у різній кількості). Звичайно, там є відсоток людей, які з самого початку як п’ята колонна, але можна ж і з ними було працювати. І також оце друге-третє покоління завезених в Крим на місце кримських татар – це люди без нації. Вони не хочуть ні до якої Росії – вони «советские», осколок СРСР. Це внуки воєнних, в яких є своя мертва радянська міфологія і іншої на зміну вони не отримали. Ніхто не витворював міф Криму як полікультурного центру, центру Середземномор’я. Ніхто їм не витворював міф Херсонесу, хоч він там поруч із Севастополем. Їм витворювали міф «легендарный Севастополь» - все. І їм помпували оцей міф 20 років. Тому зараз люди в шоці, вони не знають як реагувати. Історія ставить над Україною дуже жорстокий експеримент».

Коли ж мова йшла про майбутнє Оксана Забужко сказала:

«Я бачу майбутнє України чудовим! Тільки дати не можу назвати (сміється).

Просто в тому й справа, що воно не прийде само – його потрібно творити! І ось ця напруга, ця постійна мобілізація ресурсів, внутрішніх зусиль – це і є міра нашої активності. Тобто наскільки ми стоїмо кожен в своїй  точці і кажемо, що зло не пройде. От з множини оцих точок, як з комп’ютерних пікселів, складається загальне поле опору нації. І ось тоді, так, відкриваються небеса і тоді з нами Бог. Йому треба просто допомагати…

Деякі з прочитаних під час вечора віршів викликали у глядачів запитання до авторки.

-      Коли Ви зрозуміли, що Ви красива?

Я досі в це не вірю (сміється). Але якщо серйозно, то я ніколи не робила на це ставку. Оці поради «як добре виглядати, щоб досягти успіху» мене завжди ображали. Коли тебе сприймають тільки візуально і тобі треба доводити, що ти чогось варта. […] і тут у тобі говорить кров усіх козацьких предків і всіх Забузьких до сімнадцятого століття. [...] ось це почуття образи і зневаги до жінок, які цим користуються, як знаряддям і зброєю. Бо це насправді дуже легко! Хлопці, ви навіть не уявляєте як вас легко «сделать». Як використовуючи силу жіночих чарів, натискаючи на відповідні кнопки, домагатися свого. Це дуже просто насправді. Оцініть любов і шляхетність тих жінок,  які поруч, які поважають вас як особистостей і не «юзають».

- У чому, на Вашу думку, полягає жіноче щастя?

Знаєте, щастя –це така штука, яка гендерного виміру не має. Я не знаю, в чому полягає чоловіче щастя. По великому рахунку, людське щастя – це жити у згоді з собою і виконувати своє призначення. «Сродний труд» , як казав Сковорода. Пізнати себе, своє призначення. Не претендувати на чуже, бо є якісь стереотипи через те, що телебачення сказало «от так треба». А, навпаки, як тобі треба. Займаючи своє місце у «космічному оркестрі» (кажучи мовою Тичини). Якщо ти свій тон знаходиш, ведеш і тримаєш, то це і є щастя. Тоді є і любов і гармонія.